цокотіти
цокоті́ти (цокота́ти, цо́кати) зуба́ми. Тремтіти від холоду, страху і т. ін. — Ну, вже ж для гостей напалять! — відказав пан Турковський.— А завтра будемо зубами цокотіти,— вкинула прикро Надя (Леся Українка); — Лишенько! Хоча б у двері не добивалося! — знову цокочучи зубами, прошепотіла Килина (І. Сочивець); Вскочив (Пилипко) у хату, як пуп синій, зубами цокоче (Панас Мирний); — Ой, дядьку, привид! — цокотимо зубами.— Де? — Ой на цвинтарі, там у кущах! (Нар. опов.); На зимового Миколая завжди було холодно, ми цокали зубами (В. Минко). дзвони́ти зуба́ми. Дзвоню зубами, бо мені зимно (М. Коцюбинський). ля́скати зуба́ми. Тимко, мокрий, посинілий, ляскаючи зубами, виліз на берег (Григорій Тютюнник). сікти́ зуба́ми. Їй нараз зробилося якось зимно-зимно, так що почала голосно сікти зубами (І. Франко).
Значення в інших словниках
- цокотіти — цокотіти: трещать, быстро говорить [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
- цокотіти — (підборами) ЦОКАТИ; (- комах) стрекотіти; (- людей) дріботіти язиком Словник синонімів Караванського
- цокотіти — див. дзвеніти; звучати; стукати; цокати Словник синонімів Вусика
- цокотіти — цокоті́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- цокотіти — ЦОКОТІ́ТИ див. цокота́ти. Словник української мови у 20 томах
- цокотіти — див. цокотати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цокотіти — ТОРОХТІ́ТИ розм. (швидко, скоромовкою і перев. голосно говорити, розмовляти), ТОРОХКОТА́ТИ (ТОРОХКОТІ́ТИ) підсил. розм., ТРІЩА́ТИ розм., ТРІСКОТАТИ (ТРІСКОТІ́ТИ) підсил. розм., ТЕРКОТА́ТИ (ТЕРКОТІ́ТИ) розм., ЦОКОТА́ТИ (ЦОКОТІ́ТИ) розм., ТАРАБА́НИТИ розм. Словник синонімів української мови
- цокотіти — Цокота́ти, -кочу́, -ко́чеш, -ко́чуть, не цокочи́, не -кочі́ть і цокоті́ти, -кочу́, -коти́ш, -котя́ть, не цокоти́, -коті́ть або сокота́ти, сокоті́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- цокотіти — ЦОКОТІ́ТИ див. цокота́ти. Словник української мови в 11 томах