1. Фразеологічний словник української мови

цокотати

цокоті́ти (цокота́ти, цо́кати) зуба́ми. Тремтіти від холоду, страху і т. ін. — Ну, вже ж для гостей напалять! — відказав пан Турковський.— А завтра будемо зубами цокотіти,— вкинула прикро Надя (Леся Українка); — Лишенько! Хоча б у двері не добивалося! — знову цокочучи зубами, прошепотіла Килина (І. Сочивець); Вскочив (Пилипко) у хату, як пуп синій, зубами цокоче (Панас Мирний); — Ой, дядьку, привид! — цокотимо зубами.— Де? — Ой на цвинтарі, там у кущах! (Нар. опов.); На зимового Миколая завжди було холодно, ми цокали зубами (В. Минко). дзвони́ти зуба́ми. Дзвоню зубами, бо мені зимно (М. Коцюбинський). ля́скати зуба́ми. Тимко, мокрий, посинілий, ляскаючи зубами, виліз на берег (Григорій Тютюнник). сікти́ зуба́ми. Їй нараз зробилося якось зимно-зимно, так що почала голосно сікти зубами (І. Франко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цокотати — див. дзвеніти; звучати; цокати Словник синонімів Вусика
  2. цокотати — цокота́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. цокотати — ЦОКОТА́ТИ, очу́, о́чеш, ЦОКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. 1. чим, об що, по чому і без дод. Підсил. до цо́кати¹. Аж ось чую – шамотить [Параска] босими ногами і стиха цокоче склянкою на блюдці... Словник української мови у 20 томах
  4. цокотати — -очу, -очеш і цокотіти, -очу, -отиш, недок. 1》 чим, об що, по чому і без додатка. Підсил. до цокати I. 2》 Видавати короткі дзвінкі звуки (про птахів, комах і т. ін.). 3》 розм. Говорити швидко, не вгаваючи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. цокотати — ТОРОХТІ́ТИ розм. (швидко, скоромовкою і перев. голосно говорити, розмовляти), ТОРОХКОТА́ТИ (ТОРОХКОТІ́ТИ) підсил. розм., ТРІЩА́ТИ розм., ТРІСКОТАТИ (ТРІСКОТІ́ТИ) підсил. розм., ТЕРКОТА́ТИ (ТЕРКОТІ́ТИ) розм., ЦОКОТА́ТИ (ЦОКОТІ́ТИ) розм., ТАРАБА́НИТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. цокотати — Цокота́ти, -кочу́, -ко́чеш, -ко́чуть, не цокочи́, не -кочі́ть і цокоті́ти, -кочу́, -коти́ш, -котя́ть, не цокоти́, -коті́ть або сокота́ти, сокоті́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. цокотати — ЦОКОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ЦОКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок. 1. чим, об що, по чому і без додатка. Підсил. до цо́кати¹. Аж ось чую — шамотить [Параска] босими ногами і стиха цокоче склянкою на блюдці… (Мирний, IV, 1955, 356)... Словник української мови в 11 томах
  8. цокотати — Цокотати, -чу, -чеш, цокотіти, -чу, -тиш гл. 1) = цокати. Дріжить, як мокрий хірт, зубами, знай, цокоче. Греб. 385. 2) Стрекотать. На моїй дерезі тільки цвірінькають горобці та цокотять сороки. Левиц. І. 119. 3) Говорить быстро, высокими нотами. Словник української мови Грінченка