1. Фразеологічний словник української мови

цокати

цокоті́ти (цокота́ти, цо́кати) зуба́ми. Тремтіти від холоду, страху і т. ін. — Ну, вже ж для гостей напалять! — відказав пан Турковський.— А завтра будемо зубами цокотіти,— вкинула прикро Надя (Леся Українка); — Лишенько! Хоча б у двері не добивалося! — знову цокочучи зубами, прошепотіла Килина (І. Сочивець); Вскочив (Пилипко) у хату, як пуп синій, зубами цокоче (Панас Мирний); — Ой, дядьку, привид! — цокотимо зубами.— Де? — Ой на цвинтарі, там у кущах! (Нар. опов.); На зимового Миколая завжди було холодно, ми цокали зубами (В. Минко). дзвони́ти зуба́ми. Дзвоню зубами, бо мені зимно (М. Коцюбинський). ля́скати зуба́ми. Тимко, мокрий, посинілий, ляскаючи зубами, виліз на берег (Григорій Тютюнник). сікти́ зуба́ми. Їй нараз зробилося якось зимно-зимно, так що почала голосно сікти зубами (І. Франко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. цокати — (зубами) дзвонити. Словник синонімів Полюги
  2. цокати — (зубами) клацати, дзвонити, (- годинник) тікати; цокотати, цокотіти. Словник синонімів Караванського
  3. цокати — I дзвеніти, цокотати, цокотіти II див. дзвеніти; стукати Словник синонімів Вусика
  4. цокати — цо́кати 1 дієслово недоконаного виду не розрізняти звуки «ц» і «ч» або змішувати їх при вимові цо́кати 2 дієслово недоконаного виду клацати; видавати своєрідні уривчасті звуки під час руху, роботи Орфографічний словник української мови
  5. цокати — ЦО́КАТИ¹, аю, аєш, недок., чим, об що, по чому і без дод. 1. Утворювати своєрідні уривчасті звуки раптовим зіткненням різних твердих предметів або їх поверхонь; клацати. Словник української мови у 20 томах
  6. цокати — I -аю, -аєш, недок., чим, об що, по чому і без додатка. 1》 Утворювати своєрідні уривчасті звуки раптовим зіткненням різних твердих предметів або їх поверхонь; клацати. || Вітаючись, ударяти ногою об ногу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. цокати — СТУ́КАТИ (ударяючи по чому-небудь, утворювати короткі уривчасті звуки, стукіт), БИ́ТИ, СТУКОТА́ТИ підсил., СТУКОТІ́ТИ підсил., ГРЮ́КАТИ підсил., ЦЮ́КАТИ, ТУ́КАТИ розм., ТУТУ́КАТИ підсил. розм., ТЮ́КАТИ розм., КО́ВТАТИ діал. Словник синонімів української мови
  8. цокати — Цо́кати, -каю, -каєш, -кає; цо́кнути, цокну, -неш, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. цокати — ЦО́КАТИ¹, аю, аєш, недок., чим, об що, по чому і без додатка. 1. Утворювати своєрідні уривчасті звуки раптовим зіткненням різних твердих предметів або їх поверхонь; клацати. Словник української мови в 11 томах
  10. цокати — Цо́кати, -каю, -єш, одн. в. цокнути, -кну, -неш гл. Стучать, стукнуть — преимущ. чѣмъ либо металлическимъ или о что либо металлическое, также зубами. Вона цокнула тим зубом об сковороду. Чуб. II. 156. О часахъ: тикать. Годинник на стіні цокав. Левиц. І. 134. Словник української мови Грінченка