цокати

ЦО́КАТИ¹, аю, аєш, недок., чим, об що, по чому і без додатка.

1. Утворювати своєрідні уривчасті звуки раптовим зіткненням різних твердих предметів або їх поверхонь; клацати.

Новенький, біленький, гострий, як бритва, він [ножик] усім удивовижу дався; усі ним не надивляться, не налюбуються. Як гарно складається, аж цока! (Мирний, IV, 1955, 17);

За дверима чути швидкі приглушені кроки, цокає ключ і на порозі з’являється мати (Донч., II, 1956, 361);

На зброї сонце дико грає, і дико цокають клинки… (Сос., І, 1957, 365);

— Ні, ні, нічого не треба,— казала Зоя, п’ючи воду і цокаючи зубами по дзвінкому склу.— Я вже заспокоїлась. Пробачте (Собко, Справа.., 1959, 247);

// Вітаючись, ударяти ногою об ногу.

Гусари рекомендувались, цокаючи закаблуками, стукаючи ногою об ногу (Н.-Лев., III, 1956, 136);

// Стукати чим-небудь по чомусь, видаючи уривчасті звуки.

І лиш баба простягне суху долоню з сухими кришками хліба, зозулястенька цокає дзьобом в долоню і пощипує бабу (Коцюб., II, 1955, 273);

Проти базару слобідський парк. Там сьогодні, як ніколи, людно. Цокають сокири, джеркотять пилки, глухо шурхають у вправних руках гладенькі рубанки (Шиян, Баланда, 1957, 217);

— За колодязем у кузні весело молотки на ковадлі цокати-гукати будуть… (Головко, І, 1957, 257);

Він щось запаморочено лазив біля плуга, цокав ключем і чомусь дратувався (Панч, В дорозі, 1959, 229);

Кулі цокають навколо, зрізають скрізь людей і риж (Сос., І, 1957, 425).

♦ Цо́кати зуба́ми — те саме, що Цокоті́ти зуба́ми ( див. зуб).

Мар’яна цокала з переляку зубами (Кос., Новели, 1962, 90);

Жінка дума: — бісів Клим Загодив. Морока… І дрижить, тремтить в суді. Аж зубами цока (Воскр., Цілком.., 1947, 71);

Один за одним низкою проходять діти, заплакані, зігнуті од холоду, цокаючи зубами, показуючи приморожені пучки (Вас., III, 1960, 336);

Склянка гарячого кофе зогріла його, і він, нарешті, перестав тремтіти та цокати зубами (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 409);

Цо́кати на рахівни́ці — рахувати на рахівниці.

Довго [Павло Сидорович] цокав на рахівниці (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 179).

2. Видавати своєрідні уривчасті звуки під час руху, роботи.

Ритмічно цокали колеса на стиках, погойдували ресори, скрипів вагон (Дмит., Розлука, 1957, 81);

Їхали кавалеристи. Цокали дзвінко копита (Нех., Під.. зорею, 1950, 107);

Люди ледве світили очима, повільно рухались, цокали по тротуарах дерев’яними сандаліями (Мик., II, 1957, 319);

Цокаючи костурами, Марко пострибав у куток, до вікна (Жур., Звич. турботи, 1960, 133);

// Розмірено, ритмічно стукотіти (про годинник, годинниковий механізм тощо).

Старий годинник цокав тихесенько (Коб., І, 1956, 193);

Монотонно цокає великий мідний маятник стінного годинника (Чаб., Балкан. весна, 1960, 287);

В маленькій шухляді цокав хронометр (Трубл., Шхуна.., 1940, 193).

ЦО́КАТИ², аю, аєш, недок., лінгв. Не розрізняти звуки «ц» і «ч» або змішувати їх при вимові (про ряд російських, перев. північних говірок).