цокати
ЦО́КАТИ¹, аю, аєш, недок., чим, об що, по чому і без дод.
1. Утворювати своєрідні уривчасті звуки раптовим зіткненням різних твердих предметів або їх поверхонь; клацати.
Новенький, біленький, гострий, як бритва, він [ножик] усім удивовижу дався; усі ним не надивляться, не налюбуються. Як гарно складається, аж цока! (Панас Мирний);
За дверима чути швидкі приглушені кроки, цокає ключ і на порозі з'являється мати (О. Донченко);
На зброї сонце дико грає, і дико цокають клинки... (В. Сосюра);
– Ні, ні, нічого не треба, – казала Зоя, п'ючи воду і цокаючи зубами по дзвінкому склу. – Я вже заспокоїлась. Пробачте (В. Собко);
// Вітаючись, ударяти ногою об ногу.
Гусари рекомендувались, цокаючи закаблуками, стукаючи ногою об ногу (І. Нечуй-Левицький);
// Стукати чим-небудь по чомусь, видаючи уривчасті звуки.
І лиш баба простягне суху долоню з сухими кришками хліба, зозулястенька цокає дзьобом в долоню і пощипує бабу (М. Коцюбинський);
Проти базару слобідський парк. Там сьогодні, як ніколи, людно. Цокають сокири, джеркотять пилки, глухо шурхають у вправних руках гладенькі рубанки (А. Шиян);
– За колодязем у кузні весело молотки на ковадлі цокати-гукати будуть... (А. Головко);
Він щось запаморочено лазив біля плуга, цокав ключем і чомусь дратувався (П. Панч);
Кулі цокають навколо, зрізають скрізь людей і риж (В. Сосюра).
2. Видавати своєрідні уривчасті звуки під час руху, роботи.
Ритмічно цокали колеса на стиках, погойдували ресори, скрипів вагон (Л. Дмитерко);
Їхали кавалеристи. Цокали дзвінко копита (І. Нехода);
Люди ледве світили очима, повільно рухались, цокали по тротуарах дерев'яними сандаліями (І. Микитенко);
Цокаючи костурами, Марко пострибав у куток, до вікна (С. Журахович);
// Розмірено, ритмічно стукотіти (про годинник, годинниковий механізм тощо); тікати.
Старий годинник цокав тихесенько (О. Кобилянська);
Монотонно цокає великий мідний маятник стінного годинника (М. Чабанівський);
В маленькій шухляді цокав хронометр (М. Трублаїні).
◇ (1) Цо́кати на рахівни́ці – рахувати на рахівниці.
Довго [Павло Сидорович] цокав на рахівниці (Є. Кравченко).
ЦО́КАТИ², аю, аєш, недок., лінгв.
Не розрізняти звуки “ц” і “ч” або змішувати їх при вимові (про ряд російських, перев. північних говірок).
Значення в інших словниках
- цокати — (зубами) дзвонити. Словник синонімів Полюги
- цокати — (зубами) клацати, дзвонити, (- годинник) тікати; цокотати, цокотіти. Словник синонімів Караванського
- цокати — I дзвеніти, цокотати, цокотіти II див. дзвеніти; стукати Словник синонімів Вусика
- цокати — цо́кати 1 дієслово недоконаного виду не розрізняти звуки «ц» і «ч» або змішувати їх при вимові цо́кати 2 дієслово недоконаного виду клацати; видавати своєрідні уривчасті звуки під час руху, роботи Орфографічний словник української мови
- цокати — I -аю, -аєш, недок., чим, об що, по чому і без додатка. 1》 Утворювати своєрідні уривчасті звуки раптовим зіткненням різних твердих предметів або їх поверхонь; клацати. || Вітаючись, ударяти ногою об ногу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- цокати — цокоті́ти (цокота́ти, цо́кати) зуба́ми. Тремтіти від холоду, страху і т. ін. — Ну, вже ж для гостей напалять! — відказав пан Турковський.— А завтра будемо зубами цокотіти,— вкинула прикро Надя (Леся Українка); — Лишенько! Хоча б у двері не добивалося!... Фразеологічний словник української мови
- цокати — СТУ́КАТИ (ударяючи по чому-небудь, утворювати короткі уривчасті звуки, стукіт), БИ́ТИ, СТУКОТА́ТИ підсил., СТУКОТІ́ТИ підсил., ГРЮ́КАТИ підсил., ЦЮ́КАТИ, ТУ́КАТИ розм., ТУТУ́КАТИ підсил. розм., ТЮ́КАТИ розм., КО́ВТАТИ діал. Словник синонімів української мови
- цокати — Цо́кати, -каю, -каєш, -кає; цо́кнути, цокну, -неш, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- цокати — ЦО́КАТИ¹, аю, аєш, недок., чим, об що, по чому і без додатка. 1. Утворювати своєрідні уривчасті звуки раптовим зіткненням різних твердих предметів або їх поверхонь; клацати. Словник української мови в 11 томах
- цокати — Цо́кати, -каю, -єш, одн. в. цокнути, -кну, -неш гл. Стучать, стукнуть — преимущ. чѣмъ либо металлическимъ или о что либо металлическое, также зубами. Вона цокнула тим зубом об сковороду. Чуб. II. 156. О часахъ: тикать. Годинник на стіні цокав. Левиц. І. 134. Словник української мови Грінченка