черепаха
як (мов, не́наче і т. ін.) черепа́ха, зі сл. ходи́ти, іти́ і под. Дуже повільно, незграбно. — Хоч би швидкості були, я б зманеврував, а то йдеш як черепаха (Ю. Яновський); — Ходить (Ватя) неначе та черепаха (І. Нечуй-Левицький).
Джерело:
Фразеологічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- черепаха — див. вайлуватий Словник синонімів Вусика
- черепаха — ЧЕРЕПА́ХА, и, ж. 1. Представник ряду з класу плазунів, тіло якого вкрите кістково-роговим або кістково-шкірястим панциром; рухається на коротких кінцівках, що, як і голова, можуть втягуватися в панцир. Словник української мови у 20 томах
- черепаха — черепа́ха іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- черепаха — черепа́ха 1. черепаха (м, ср, ст): Мого Вуйця, як був маленький, просили виступати перед гостями. Він став на стільчик і промовив нікому не знаного ве́ршика, якого щойно сам придумав, споглядаючи на одну із теток... Лексикон львівський: поважно і на жарт
- черепаха — (-и) ж. Словник жарґонної лексики української мови
- черепаха — -и, ж. 1》 Покритий роговим або шкірястим панциром плазун, який повільно рухається на коротких кінцівках, що, як і голова, можуть втягуватися в панцир. || перен., розм. Вайлувата, млява людина. 2》 збірн. Рогові пластинки з панцира цього плазуна. Великий тлумачний словник сучасної мови
- черепаха — Черепа́ха, -хи, -сі; -па́хи, -па́х Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- черепаха — ЧЕРЕПА́ХА, и, ж. 1. Покритий роговим або шкірястим панциром плазун, який повільно рухається на коротких кінцівках, що, як і голова, можуть втягуватися в панцир. Словник української мови в 11 томах
- черепаха — Черепаха, -хи ж. 1) Черепаха. Чуб. І. 66. Швидкий, як черепаха. Ном. № 11000. 2) Глиняная курительная трубка. Шух. І. 36. Словник української мови Грінченка