1. Фразеологічний словник української мови

штик

бра́ти / взя́ти в штики́ кого, що. Гостро, різко, неприязно реагувати на дії когось, чинити опір комусь, чомусь. Все аморальне він в штики Бере в промовах, а на ділі Він діє зовсім навпаки (С. Воскрекасенко).

у штики́, зі сл. зустріча́ти, зустрі́нути і под. Вороже, недружелюбно. (Курінний:) Розумієш, з першого дня мене в штики прийняли... (М. Зарудний); Хто в промовах — за сатиру (Є такі керівники!), А на ділі правду щиру Зустрічає у штики,— Той не друг нам! Навпаки (С. Олійник).

як штик. 1. Зовсім здоровий. Он дід Вигон торік розігнутись не міг, так йому спину звело. Поїхав у Косопілля, покололи його і через місяць ходив як штик… (М. Зарудний); // Слухняний, такий, як належить. Кашовар зрадів: — Та я його, братці, як рідного сина догляну! Навчу борщ, кашу варить. Він у мене буде як штик! (Є. Кравченко). 2. Цілком, абсолютно. Коли старшина запитав Хаєцького, чи він готовий, то .. відповів рішуче: Як штик! (О. Гончар).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Штик — Багнет Неправильно-правильно
  2. штик — Багнет Словник чужослів Павло Штепа
  3. штик — ШТИК¹, а́, ч. 1. Те саме, що багне́т 1. – Дивлюсь, стриба він із дуба. У руках рушниця із штиком – виходить, солдат. Я до нього, а він штиком – прямо ніяк мені підступиться (Г. Словник української мови у 20 томах
  4. штик — штик 1 іменник чоловічого роду багнет штик 2 іменник чоловічого роду лопата штик 3 іменник чоловічого роду морський вузол Орфографічний словник української мови
  5. штик — штик (шти́х): ◊ на перший шти́к (шти́х) у першу чергу; на початок; відразу (ст): То ми то зробили на перший штик, а потім вже все доробимо, а щось переробимо і буде дуже аліґа́нцько (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. штик — I -а, ч. 1》 Те саме, що багнет 1). || перен. Зброя, армія взагалі. У штики! — команда йти на зближення з ворогом, взявши рушниці навпереваги, для рукопашного бою. 2》 перен. Один боєць-піхотинець (при вказуванні на кількість бійців). II -а, ч. 1》 заст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. штик — БАГНЕ́Т, ШТИК рідше. Чумаченко багнетом розрізав халяву (Григорій Тютюнник); Під вікнами і в дверях камери, поблискуючи штиками, виринули сірі шинелі (С. Васильченко). Словник синонімів української мови
  8. штик — ШТИК¹, а́, ч. 1. Те саме, що багне́т 1. — Дивлюсь, стриба він із дуба. У руках рушниця із штиком — виходить, солдат. Я до нього, а він штиком — прямо ніяк мені підступиться (Хотк. Словник української мови в 11 томах
  9. штик — Штик, -ка м. Штыкъ. Од штика спину смика. Ном. № 976. Словник української мови Грінченка