штиль

по́вний штиль. Відсутність, припинення діяльності, руху, розвитку чого-небудь; бездіяльність. У нас же тут (на інформаційному ринку) повний штиль, все ще залишається в силі ленінський декрет 1920 року, що відмінив купівлю-продаж результатів інтелектуальної праці (З журналу); — Якими семимильними кроками йде розвиток техніки в наші часи! А чим ми можемо похвалитися? Повним штилем у нашій лабораторії? (З газети).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. штиль — (на морі) безвітря; (літератури) ІР. стиль; (зразок, манір) КШТАЛТ. Словник синонімів Караванського
  2. штиль — Тиша, безвітря Словник чужослів Павло Штепа
  3. штиль — (гр. stylos — паличка) — вертикальна риска, яку додають до овалу половинної, четвертної, восьмої, шістнадцятої, тридцять другої і т.д. ноти (див. Додаток ІІІ). Словник-довідник музичних термінів
  4. штиль — ШТИЛЬ¹, ю, ч. Відсутність вітру (на морі, озері і т. ін.); безвітря. Стояв штиль. Море коливалося блакитним атласом, і, скільки сягало око, розбігалися його просторами сріблясті стежки (З. Тулуб); – Ну, як там море? Тихе чи бушує?... Словник української мови у 20 томах
  5. штиль — штиль 1 іменник чоловічого роду безвітря штиль 2 іменник чоловічого роду стиль штиль 3 іменник чоловічого роду кілок рідко Орфографічний словник української мови
  6. штиль — I -ю, ч. Відсутність вітру (на морі, озері і т. ін.) або дуже слабкий вітер; безвітря. Мертвий штиль — повне безвітря. II -ю, ч., муз. Вертикальна риска, яку додають до овалу половинної, четвертої, восьмої, шістнадцятої і т. д. ноти. III -ю, ч., заст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. штиль — (голл. stil) безвітря або дуже слабкий вітер (на морі, озері). Словник іншомовних слів Мельничука
  8. штиль — БЕЗВІ́ТРЯ (безвітряна погода); ЗАТИ́ШШЯ (припинення вітру, тимчасове встановлення тихої погоди); ШТИЛЬ (відсутність вітру над водяним простором, рідше — в природі взагалі). Туман Непрядви стелеться в безвітрі, Глухий, беззвучний, як болотний мох (М. Словник синонімів української мови
  9. штиль — Штиль, -лю = кшталт штиль, -лю, -леві; -лі, -лів (безвітря) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. штиль — ШТИЛЬ¹ і, ю, ч. Відсутність вітру (на морі, озері і т. ін.); безвітря. Стояв штиль. Море коливалося блакитним атласом, і, скільки сягало око, розбігалися його просторами сріблясті стежки (Тулуб, В степу.., 1964, 278); — Ну, як там море? Тихе чи бушує?... Словник української мови в 11 томах
  11. штиль — Штиль м. 1) лю. Манеръ, образецъ. см. шталт. А там ізнов починають забудинки і всі на другий штиль. Св. Л. 24. 2) ля. Деревянный роженъ для носки соломы. Рудч. Ск. І. 70. Мнж. 194. Штилі, що солому носять, як молотять. Сим. 197. Кладе копицями, а виносить штилями. Нѣжин. у. Словник української мови Грінченка