штиль
ШТИЛЬ¹ і, ю, ч. Відсутність вітру (на морі, озері і т. ін.); безвітря.
Стояв штиль. Море коливалося блакитним атласом, і, скільки сягало око, розбігалися його просторами сріблясті стежки (Тулуб, В степу.., 1964, 278);
— Ну, як там море? Тихе чи бушує? — Тихе, дядьку, повний штиль!.. (С. Ол., З книги життя, 1968, 66);
Шумує буйна людська хвиля, хоч і мовчить, як море в штиль. Коли воно чекає вітру, щоб вдарити у береги (Перв., II, 1958, 28).
∆ Ме́ртвий штиль — повне безвітря.
На мить Сашко спинився на пагорбі і з жалем подивився на легкі при березі брижі застиглого в мертвому штилі моря (Смолич, Світанок.., 1953, 12).
ШТИЛЬ², ю, ч., заст. Стиль.
— Буонапарте — наш лютий ворог, але хто буде заперечувати, що французька мова вишукана, високого штилю і краси незрівнянної (Кочура, Зол. грамота, 1960, 168);
Він любив висловлюватися абстрактно і трагічно високим штилем (Кир.. Вибр., 1960, 209);
Готуючись до розмови з письменником, Василь Опанасович мимоволі переходив часом на високий штиль, (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 257).
ШТИЛЬ³, я, ч. Загострена жердина, кілок (перев. для носіння соломи, сіна).
— А чом же, дядьку, ви не викопали тих грошей, коли бачили, де вони горять? Я 6 зараз пішов з штилем та виштиляв місце, викопав би гроші та накупив би собі волів та коней…— сказав Денис (Н.-Лев., VI, 1966, 332);
— Та тільки б свиснув хто — з косами, з штилями підемо на панство, до ноги виріжемо (Головко, II, 1957, 230);
Хлопці облишили штилі, стовпилися цікаві біля містка, стежачи, як направляє Білограй крутим узвозом коня (Мушк., Чорний хліб, 1960, 125).
Значення в інших словниках
- штиль — (на морі) безвітря; (літератури) ІР. стиль; (зразок, манір) КШТАЛТ. Словник синонімів Караванського
- штиль — Тиша, безвітря Словник чужослів Павло Штепа
- штиль — (гр. stylos — паличка) — вертикальна риска, яку додають до овалу половинної, четвертної, восьмої, шістнадцятої, тридцять другої і т.д. ноти (див. Додаток ІІІ). Словник-довідник музичних термінів
- штиль — ШТИЛЬ¹, ю, ч. Відсутність вітру (на морі, озері і т. ін.); безвітря. Стояв штиль. Море коливалося блакитним атласом, і, скільки сягало око, розбігалися його просторами сріблясті стежки (З. Тулуб); – Ну, як там море? Тихе чи бушує?... Словник української мови у 20 томах
- штиль — штиль 1 іменник чоловічого роду безвітря штиль 2 іменник чоловічого роду стиль штиль 3 іменник чоловічого роду кілок рідко Орфографічний словник української мови
- штиль — I -ю, ч. Відсутність вітру (на морі, озері і т. ін.) або дуже слабкий вітер; безвітря. Мертвий штиль — повне безвітря. II -ю, ч., муз. Вертикальна риска, яку додають до овалу половинної, четвертої, восьмої, шістнадцятої і т. д. ноти. III -ю, ч., заст. Великий тлумачний словник сучасної мови
- штиль — (голл. stil) безвітря або дуже слабкий вітер (на морі, озері). Словник іншомовних слів Мельничука
- штиль — по́вний штиль. Відсутність, припинення діяльності, руху, розвитку чого-небудь; бездіяльність. У нас же тут (на інформаційному ринку) повний штиль, все ще залишається в силі ленінський декрет 1920 року... Фразеологічний словник української мови
- штиль — БЕЗВІ́ТРЯ (безвітряна погода); ЗАТИ́ШШЯ (припинення вітру, тимчасове встановлення тихої погоди); ШТИЛЬ (відсутність вітру над водяним простором, рідше — в природі взагалі). Туман Непрядви стелеться в безвітрі, Глухий, беззвучний, як болотний мох (М. Словник синонімів української мови
- штиль — Штиль, -лю = кшталт штиль, -лю, -леві; -лі, -лів (безвітря) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- штиль — Штиль м. 1) лю. Манеръ, образецъ. см. шталт. А там ізнов починають забудинки і всі на другий штиль. Св. Л. 24. 2) ля. Деревянный роженъ для носки соломы. Рудч. Ск. І. 70. Мнж. 194. Штилі, що солому носять, як молотять. Сим. 197. Кладе копицями, а виносить штилями. Нѣжин. у. Словник української мови Грінченка