Бернштейн

Бернштейн Едвард (1850–1932) — німецький теоретик соціалізму. Бернштейн, син машиніста з Берліна, у 1872 році вступив до Соціал-демократичної партії Німеччини, а згодом став одним з провідних її журналістів. Закони, спрямовані проти соціалістів, змусили його емігрувати до Англії, де він потрапив під сильний вплив фабіанців. Повернувшись до Німеччини, Бернштейн став одним з провідних захисників ревізіонізму, що спричинилося до палких суперечок, оскільки його вважали (разом із Каутським) спадкоємцем Маркса та Енгельса. Як депутат Рейхстагу він виступив проти війни 1914–1918 років і вийшов з лав партії соціал-демократів. Хоча пізніше він повернувся і до партії, і до Рейхстагу, його вага аж до самого кінця його життя значно знизилася. У своїх ранніх роботах Бернштейн вбачав своє завдання в узгодженні ідей Маркса з нагальними потребами тогочасного суспільного розвитку. Підсумовуючи свої погляди, він пише: «Селянство не занепадає; середній клас не зникає, криза не поглиблюється; злиденність і кріпацтво не зростають». На основі ретельного вивчення новітніх тенденцій та статистичних даних Бернштейн стверджував, що капіталізм стабілізується завдяки утворенню картелів та монополій. Однак у той час як контроль над капіталом чимдалі більше зосереджувався в одних руках, установи на зразок акціонерних компаній навіть розширювали коло своїх акціонерів. Разом із цим підвищувалася реальна заробітна платня і зростав середній клас. Неминучим наслідком усього цього в політичній та ідеологічній сфері стало те, що наступником лібералізму слід вважати соціалізм: капіталізм довів, що він цілком здатен виправдати надію на поступове перетворення на соціалізм, який таким чином вважається більш-менш мирним спадкоємцем повністю розвиненого капіталізму. Мислення Бернштейна відзначалося надзвичайним емпіризмом – значною мірою через те, що він відкидав Гегеля та будь-який діалектичний підхід. Цілковита безплідність власного позитивістського мислення змусила його шукати для соціалізму особливе моральне обгрунтування, яке він знайшов у філософії Канта, що тоді переживала своє відродження. Найулюбленіший афоризм Бернштейна – «Рух – це все, кінцева мета – ніщо». Його сила полягає в умінні дати докладний огляд новочасних напрямків науки та в гострому відчутті моральності. Але водночас він був надзвичайно еклектичним мислителем, неспроможним витлумачити свої спостереження у світлі бодай якоїсь послідовної та систематичної теорії. Див. соціал-демократія.