Райх Вільгельм

(1897–1957) — австрійський та американський психоаналітик і критик цивілізації. Райх народився 24 березня 1897 року в глибокій провінції Австро-Угорської імперії. Єврей за походженням, хоч і не отримав єврейського виховання. Його мати закінчила життя самогубством у 1911 році, а батько помер трьома роками пізніше. 1916 року він вступив до лав австрійської армії, згодом вивчав психоаналіз у Відні, хоч і не мав медичної освіти. Він намагався поєднати психоаналіз з комунізмом, за що його вигнали з обох відповідних кіл. З 1939 року він жив в Америці аж до самої смерті у в’язниці від серцевого нападу в 1957 році. Його життя було страдницьким і нещасним, деякі заклики – незвичайними і занадто ризикованими, і часто від нього намагалися відкараскатися як від шаленця, особливо у зв’язку з його пізніми працями. Основне положення Райха полягало в тому, що повсюдне пригнічення сексуальності загрожує цивілізації; звільнення від неї має бути добровільним, спонтанним і веселим. Здорова людина, або «статева особистість», відчуває справжній оргазм, тобто підсвідому свободу. Такі люди не відразу ж задовольняють кожний свій підсвідомий потяг, а здатні до самообмеження і без будь-якої зовнішньої, нав’язаної «примусової моралі». На думку Райха, статеві особистості, які найчастіше зустрічаються серед промислових робітників, мають «природну сексуальність», а це зумовлює маловірогідність моногамії, хоча це зовсім не означає, що в кожному можливому випадку такі близькі стосунки будуть справжніми. Ці ідеї стосовно підсвідомого, що йшли в річищі подальшого розвитку ідей Фрейда, було покладено в основу далекосяжної Райхової критики сучасної цивілізації. Більшість цивілізованих людей страждають від «певного виду неврозу» й у найкращому разі здатні лише на штучний оргазм (або задоволення), а не на «врешті-решт рослинну мимовільну відмову» від своєї статевої особистості. Вони виковують «панцер для характеру», який може затвердіти і перетворитися на «мускульний панцер» для захисту від загрозливих спонтанних імпульсів. Розслаблення мускулів веде до емоційної розрядки і визначає важливу роль психоаналітика. Такий відчайдушний спротив часто призводить до катастрофічних наслідків, оскільки нерозтрачена сексуальна енергія набуває негативних форм на кшталт тривоги, садизму, агресії. Стримування біологічної енергії зумовлює які завгодно типи емоційної поведінки включно з явищами масового шаленства, такими як фашизм. Ідеології, які заперечують життя, панують серед інертного і покірливого населення. Процес утрати більшістю людей самих себе через розтринькування власної «споконвічної космічної енергії» має швидше соціальне й економічне, аніж біологічне походження. Суспільство в різних своїх аспектах створює особливий тип особистості-структури, первинним джерелом якої є авторитарна родина, очолювана всевладним караючим батьком. Цей процес починається в дитинстві з суворого домашнього виховання та заборони мастурбації. «З раннього дитинства у людей виховують фальшиву скромність, навчають їх приборкувати себе, бути механічно покірливими, змушують стримувати свою природну енергію» («Характер і суспільство»). Калічення молоді здійснюється з певною метою: «...старше покоління боїться сексуальності і войовничого духу молоді» («Функція оргазму», 1927). Процес завершується неминуче нещасним буржуазним шлюбом, що відображає конфлікт між природною полігамною сексуальністю і економічними потребами. Повстання молоді, яка вимагає сексуальної свободи, було одним із шляхів до визволення, запропонованих Райхом. Його грандіозна теорія всесвітньої боротьби конструктивних і деструктивних сил, яка дістала розв’язання в концепції єдності особистості і природи, та його жорсткі звинувачення на адресу західної цивілізації є більшою мірою поетичними і пророчими, аніж науковими. Райкрофт відкриває в його творчості «натуру поета, який бореться за порятунок» (р. 89). Є гострі зауваження щодо ціни цивілізації, конструктивні пропозиції щодо її зниження, тобто щодо способів розбивання панцеру особистості і подолання опору хворих замість переслідування недосяжного несвідомого. Але грандіозність і претензійність Райха, деякі його абсурдні пропозиції, як, наприклад, щодо «скриньки» для нагромадження космічної енергії, і сама його непересічна особистість спричинилися до того, що всі його ідеї було відкинуто без розбору.