державний капіталізм

У своєму класичному сенсі цей термін означає приватну капіталістичну економіку під контролем держави; він часто вживався й у відношенні до контрольованих економічних систем великих держав у часи Першої світової війни. Нині радянські марксисти регулярно вживають термін «державний монополістичний капіталізм» для позначення сучасної фази капіталізму, коли держава використовує свою владу на благо монополій як проти дрібних підприємців, так і проти мас. Окреслюючи концепцію Радянської Росії після завершення пролетарської революції, Ленін у квітні 1918 року доводив, що «державний капіталізм» може контролюватися і буржуазною, і пролетарською державою; в Росії приватний капіталізм, підконтрольний пролетарській державі, став перехідною фазою до встановлення цілковито соціалістичної економіки. У 1921 році – в період розрухи, спричиненої громадянською війною, – Ленін закликав до запровадження «державного капіталізму» в формі надання концесій іноземним капіталістам, які мали допомогти у виробництві товарів для селянства, – але мало що відбувалося за цим планом. У 1925 році ленінградська опозиція, очолювана Зинов’євим і Камєневим, спробувала відновити вживання ленінського терміна 1918 року у відношенні до Радянської Росії, стверджуючи, що радянська економіка все ще залишається «державним капіталізмом». Партійна більшість відхилила цю формулу на тій підставі, що в середині 1920-х років в СРСР переважала вже соціалістична власність. Наприкінці 1930-х років одне крило міжнародного троцькістського руху доводило, що тогочасна радянська система є «державним капіталізмом» (або ж «бюрократичним державним капіталізмом»). З цього погляду, поки держава має засоби виробництва, «бюрократія» контролює і використовує державу для експлуатації робітників і нагромадження капіталу; таким чином, вона виконує ті само функції, що й індивідуальний власник у капіталістичній економіці. В іншому варіанті теорії стверджується, що радянську економіку спонукає до нагромадження капіталу не якийсь внутрішній механізм, а міжнародна гонка озброєнь.

Джерело: Енциклопедія політичної думки на Slovnyk.me