права тварин

Поняття, що означає турботу про гуманне ставлення до нелюдських істот. Моральні і політичні проблеми, пов’язані з тваринами, розглядалися в рамках багатьох різних філософських доктрин і метафізичних учень ще з тих часів, коли стали записувати людські думки, – починаючи від грецьких міфів, філософії платоників та неоплатоників і юдео-християнства до гуманістів епохи Відродження, сузір’я філософів і раціоналістів доби Просвітництва (Канта, Декарта), Єремії Бентама та інших утилітаристів XIX століття і закінчуючи нинішньою епохою, коли свобода, благополуччя, права і захист тварин стали спільною, хоч і спірною, темою праць з антропології та етики. Основні питання, які розглядають в ході суперечок про тварин і їхній моральний статус, є такими: «Чим виправдовується панування людини над іншими створіннями? На яких підставах люди дозволяють собі вбивати, поїдати, спричиняти біль й обмежувати свободу пересування нелюдських істот? Якщо для людини тварини не мають ніякої цінності і вона розглядає їх лише як засоби для досягнення своїх цілей, то чи не змушує це нас виходячи з цієї логіки заперечувати моральну повноцінність людей, які не відповідають певним стандартам раціональності і самостійності, тобто є розумово неповноцінними, каліками чи старими? На якій моральній підставі ми обстоюємо ту думку, що життя тварин має меншу вартість, ніж життя людей? Чи можемо ми надати тваринам «права» і якщо це так, то яким чином? Чи становлять тварини певну гноблену й експлуатовану групу і на які міркування спирається такий підхід?» Хоча попереднім поколінням не були відомі багато які з понять («права», «визволення», «гноблення»), уживаних у сучасних суперечках з приводу використання тварин і жорстокого поводження людини з ними, суть міркувань, пов’язаних з наведеними вище питаннями, проглядається крізь століття. Історик Плутарх і філософ-неоплатоник Порфирій наполягали на тому, що оскільки людині прагне до досконалості, arete, або «доброчесності», то це змушує її відмовитися від того, щоб завдавати зайвих страждань будь-якому іншому створінню людського чи нелюдського роду. На цій підставі Плутарха і Порфирія можна вважати філософськими вегетаріанцями, чиї переконання щодо морального статусу тварин виключали вбивство і поїдання їх людиною. Вони вважали вегетаріанство основоположною засадою будь-якого підходу до пояснення світу, що й було викладено в трактаті «Про поїдання плоті» Плутарха в його «Moralia» («Моралії»), а також у праці Порфирія «De abstinentia» («Про утримання»). Раціоналістична традиція, включаючи двох її основних представників – Декарта і Канта, заперечувала моральну цінність тварин. Найбільш радикальними є погляди Декарта: він вважав, що тварини є цілковито несвідомі і всього лише рухомі машини. Наголошуючи на існуванні нездоланної прірви між розумом і матерією та відносячи тварин повністю до сфери матеріального, Декарт ставить їх поза межами морального і раціонального. Кант, який працював у рамках іншої раціоналістичної системи, стверджував, що тварини не мають самосвідомості і є лише засобом для досягнення людських цілей. Виносячи проблеми страждань, емоцій і почуттів поза межі філософського пошуку, раціоналісти ухилялися від питання про те, чи відчувають тварини біль і чи мають вони якісь почуття взагалі. Проте така філософська байдужість не вразила всіх людських почуттів, і вже в 1641 році в поселенні колоністів у Массачусетсі був прийнятий перший закон проти жорстокого поводження з тваринами. Закон забороняв «свавілля і жорстокість відносно будь-яких нерозумних тварин, що їх люди зазвичай утримують для використання в господарстві». Попри рішуче самоусунення раціоналістів багато гуманістів епохи Просвітництва все ж таки піклувалися про долю тварин. Починаючи з XVIII століття окремі філософи і групи занепокоєних людей об’єднуються в боротьбі за послаблення надзвичайно жорстокого поводження з тваринами. Відштовхнувшись від утилітарних міркувань, деякі мислителі кінця XVIII і XIX століття повернули питання про тварин до проблематики етики (Див. утилітаризм). Особливої уваги заслуговують Єремія Бентам, який писав: «Питання полягає не в тому, чи можуть вони мислити або чи можуть вони говорити, а в тому, чи можуть вони страждати» («Вступ до принципів моралі та законності», 1789), і Генрі Солт, чия праця «Права тварини у їх відношенні до соціального прогресу» вийшла в світ у 1789 році. Аргументи Солта на захист тварин були дуже переконливими. Він засуджував будь-які жорстокі вчинки, які завдавали страждань істотам, що мають почуття. Попередня праця Солта «Заклик до вегетаріанства» справила глибокий вплив на таких авторитетних проповідників вегетаріанства, як Джордж Бернард Шоу та Ганді. У XIX столітті виникли численні організації, які виступали за запобігання проявам жорстокості щодо тварин, чим приваблювали тисячі членів і впливали на перебіг суспільних змін і політичну законотворчість. Сучасний підйом багатоголосого і розмаїтого руху проти страждань тварин, а також повернення до бурхливих філософських суперечок з приводу тварин має міцний історичний підмурівок. Сучасні філософи, найвидатнішими з-поміж яких є зокрема Пітер Сингер і Том Риген, виступають з раціоналістичних позицій, стверджуючи, що тварини нелюдського роду мають права і потерпають від гноблення (Див. Singer та Regan). До кола питань, що є каменем спотикання для захисників прав і благополуччя тварин та їхніх опонентів, входять питання про експерименти на тваринах і розведення тварин на фермах. Хоча антивівісекційні спілки існують уже віддавна, проте використання безлічі тварин у різноманітних експериментах (за деякими оцінками, нині їх кількість лише в США становить близько 60–100 млн. на рік) було менш відомим фактом до тих пір, поки це питання не порушили захисники прав тварин. Так само й окремі жорстокі дії проти певних тварин з боку їхніх власників завжди були відомою проблемою, однак відносно недавнє перетворення ферм на швидко зростаючі фінансові концерни означає, що сотні мільйонів тварин, яких утримують на фермах, тепер позбавлені такої елементарної свободи, як простору, в якому можна рухатися. Особливістю сучасного руху за визволення тварин є рамки, у яких розгортаються філософські суперечки та здійснюються практичні дії. Можливо, захисники тварин більш виразно, ніж у будь-якій іншій сучасній соціальній і політичній сфері, виправдовують свої дії на основі філософського обгрунтування, сповненого категоричних етичних імперативів.

Джерело: Енциклопедія політичної думки на Slovnyk.me