1. Приповідки або українсько-народня філософія

випускати

Випущеного слова, як і каменя, не завернеш.

Думай, що говориш, бо слова завернути не зможеш.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. випускати — (висувати наперед — кігті) виставляти, (дозволяти падати) попускати, (відриваючись — про пелюстки) ронити, (колосся) викидати. Словник синонімів Полюги
  2. випускати — випуска́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. випускати — (з рук) пускати; (з тюрми) звільняти; (абзац) вилучати; (худобу) виганяти; (що) ВИРОБЛЯТИ; (газету) ВИДАВАТИ; (позику) поширювати; (цвіт) викидати. Словник синонімів Караванського
  4. випускати — -аю, -аєш, недок., випустити, -ущу, -устиш, док., перех. 1》 Давати можливість або дозволяти кому-, чому-небудь іти, виходити, виїздити, вилітати і т. ін. звідкись, кудись. || Виганяти куди-небудь (про худобу, птицю). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. випускати — ВИПУСКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ПУСТИТИ, ущу, устиш, док. 1. кого, що. Давати можливість або дозволяти кому-, чому-небудь іти, виходити, виїздити, вилітати і т. ін. звідкись, кудись. Словник української мови у 20 томах
  6. випускати — випуска́ти / ви́пустити ві́жки з свої́х рук. Поступатися владою, керівництвом. Онися Степанівна, як стара господиня в домі, й не думала випускати з своїх рук господарських віжок (І. Нечуй-Левицький); З’явилась розгубленість. Фразеологічний словник української мови
  7. випускати — ВИРОБЛЯ́ТИ (у процесі праці викликати появу якихось речей, предметів і т. ін.), ВИРО́БЛЮВАТИ, ВИГОТОВЛЯ́ТИ, ВИГОТО́ВЛЮВАТИ, РОБИ́ТИ, ВИПУСКА́ТИ, ПРОДУКУВА́ТИ, ТВОРИ́ТИ, СТВО́РЮВАТИ, ВИТВО́РЮВАТИ, ФАБРИКУВА́ТИ (перев. Словник синонімів української мови
  8. випускати — ВИПУСКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ПУСТИТИ, ущу, устиш, док., перех. 1. Давати можливість або дозволяти кому-, чому-небудь іти, виходити, виїздити, вилітати і т. ін. звідкись, кудись. Словник української мови в 11 томах
  9. випускати — Випускати, -каю, -єш сов. в. випустити, -щу, -стиш, гл. 1) Выпускать, выпустить, отпускать, отпустить. Суд не заклика, та й не випуска. Ном. № 7372. То буду я до темниці прихождати, темницю відмикати, вас всіх, бідних невольників, на волю випускати. АД. Словник української мови Грінченка