1. Великий тлумачний словник сучасної мови

випускати

випуска́ти

-аю, -аєш, недок., випустити, -ущу, -устиш, док., перех.

1》 Давати можливість або дозволяти кому-, чому-небудь іти, виходити, виїздити, вилітати і т. ін. звідкись, кудись.

|| Виганяти куди-небудь (про худобу, птицю).

|| Давати змогу виходити, витікати звідки-небудь (димові, рідині і т. ін.) або видихати (повітря, дим).

|| Переставати тримати що-небудь.

Не випускати з рук чого — постійно займатися якоюсь справою.

2》 Повертати свободу, звільняючи з ув'язнення і т. ін.

3》 Виробляти що-небудь.

|| Видавати, публікувати твори, газети і т. ін.

|| Видавати в обіг. Випустити позику.

4》 Завершувати навчання кого-небудь у школі, технікумі, вищому навчальному закладі й т. ін., надаючи певні права і звання. Випускати спеціалістів для промисловості.

5》 тільки док. Виключити, викреслити з тексту.

6》 Виставляти, висувати що-небудь назовні.

|| Видовжувати, розширювати (одяг) за рахунок матерії, що є у швах, складках.

7》 Утворювати з ростом колосся, пуп'янки і т. ін.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. випускати — (висувати наперед — кігті) виставляти, (дозволяти падати) попускати, (відриваючись — про пелюстки) ронити, (колосся) викидати. Словник синонімів Полюги
  2. випускати — випуска́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. випускати — (з рук) пускати; (з тюрми) звільняти; (абзац) вилучати; (худобу) виганяти; (що) ВИРОБЛЯТИ; (газету) ВИДАВАТИ; (позику) поширювати; (цвіт) викидати. Словник синонімів Караванського
  4. випускати — ВИПУСКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ПУСТИТИ, ущу, устиш, док. 1. кого, що. Давати можливість або дозволяти кому-, чому-небудь іти, виходити, виїздити, вилітати і т. ін. звідкись, кудись. Словник української мови у 20 томах
  5. випускати — Випущеного слова, як і каменя, не завернеш. Думай, що говориш, бо слова завернути не зможеш. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. випускати — випуска́ти / ви́пустити ві́жки з свої́х рук. Поступатися владою, керівництвом. Онися Степанівна, як стара господиня в домі, й не думала випускати з своїх рук господарських віжок (І. Нечуй-Левицький); З’явилась розгубленість. Фразеологічний словник української мови
  7. випускати — ВИРОБЛЯ́ТИ (у процесі праці викликати появу якихось речей, предметів і т. ін.), ВИРО́БЛЮВАТИ, ВИГОТОВЛЯ́ТИ, ВИГОТО́ВЛЮВАТИ, РОБИ́ТИ, ВИПУСКА́ТИ, ПРОДУКУВА́ТИ, ТВОРИ́ТИ, СТВО́РЮВАТИ, ВИТВО́РЮВАТИ, ФАБРИКУВА́ТИ (перев. Словник синонімів української мови
  8. випускати — ВИПУСКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ПУСТИТИ, ущу, устиш, док., перех. 1. Давати можливість або дозволяти кому-, чому-небудь іти, виходити, виїздити, вилітати і т. ін. звідкись, кудись. Словник української мови в 11 томах
  9. випускати — Випускати, -каю, -єш сов. в. випустити, -щу, -стиш, гл. 1) Выпускать, выпустить, отпускать, отпустить. Суд не заклика, та й не випуска. Ном. № 7372. То буду я до темниці прихождати, темницю відмикати, вас всіх, бідних невольників, на волю випускати. АД. Словник української мови Грінченка