1. Приповідки або українсько-народня філософія

відплата

Буде пам'ятати до нових віників.

Так побив, що буде довго памятати.

Буде пам'ятати по чому локоть кваші.

Так побив, що буде довго памятати.

За моє жито, ще мене й бито.

За моє добро — невдяка.

Котюзі по заслузі.

Він заслужив собі на ту кару.

Зуб за зуб, око за око.

Старий карний закон східних народів.

Носив вовк, понесли й вовка.

Сам зазнав такої кривди, яку другим робив.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відплата — (відповідь за заподіяне) розрахунок, підсип, помста, розм. порахунок, заст. мста, (за поразку) реванш. Словник синонімів Полюги
  2. відплата — відпла́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. відплата — Віддяка, п. здача, сил. помста, відомста; (за помилку) розплата, кара. Словник синонімів Караванського
  4. відплата — -и, ж. Дія, вчинок і т. ін. у відповідь на заподіяне комусь зло; помста. || Сумний наслідок якихось нерозважливих вчинків тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. відплата — ВІДПЛА́ТА, и, ж. Дія, вчинок і т. ін., якими відплачують кому-небудь за щось. Натомість не дати послуху донощикам – все одно, що показати себе великодушним для гетьмана і приневолити його до шляхетної відплати (Б. Лепкий); // Дія, вчинок і т. ін. Словник української мови у 20 томах
  6. відплата — див. винагорода; кара; подяка; помста Словник синонімів Вусика
  7. відплата — ВІДПЛА́ТА (дія, вчинок і т. ін. у відповідь на заподіяне комусь зло), ПО́МСТА, РОЗПЛА́ТА, РОЗРАХУ́НОК, ВІДДЯ́КА рідше, ПОРАХУ́НОК розм., ЗАПЛА́ТА розм., МСТА заст. уроч.; РЕВА́НШ (за поразку, невдачу, програш і т. ін. у чомусь). Словник синонімів української мови
  8. відплата — ВІДПЛА́ТА, и, ж., книжн. Дія, вчинок і т. ін. у відповідь на заподіяне комусь зло; помста. Аркадці галас підняли, Клялися учинить одплату. Хоча би трупом всі лягли (Котл., І, 1952, 259); Але не час оплакувать руїни: пора відплати, помсти настає (Тич. Словник української мови в 11 томах
  9. відплата — Відплата, -ти ж. 1) Отплата, вознагражденіе. А ще ж бо я отцю, неньці одплати не дав. Чуб. V. 1016. Я люблю тебе, дівчино, як дитину мати, не бажаю за кохання любої відплати. К. Досв. 61. 2) Возмездіе, воздаяніе, отмщеніе. Словник української мови Грінченка