війт
Бодай ніхто, чесний, війтом не був.
Бувши чесним війтом, не догодиш громаді і стягнеш на себе ворожнечу.
Війт завинив, а громада відповідає.
За війтові помилки, чи надужиття відповідає громада.
Волю хорувати, як війтувати.
Відпирався від війтівства чесний господар.
Хоч піду я до війта, та все я кобіта.
Говорила жінка, знаючи, що жіноче свідчення перед війтом безвартісне.
Хто війтує, сам собі біду готує.
Війт не годен догодити усім людям, тому має ворогів.
Як не хоче пити, то треба його війтом зробити.
Жид хотів купити теля, яке було худе, бо не пило молока, тому господиня відмовилася продати. Жид порадив зробити теля війтом, а зараз пічне пити. Війти знані були з пияцтва, бо при чарці, в коршмі, полагоджували всякі громадські справи. Війт — начальник громади.
Як світ світом, не була іде баба війтом.
Женщину уважають не рівноправною з мущиною, тому не гідна правити громадою.
Значення в інших словниках
- війт — Виборний голова громади [XIX] Зазначує лише, що цісар «вислухав опінії Станів при унормуванні способу вибирання війтів і присяжних у сільських громадах [XIX] — сільський староста [IV,VI,XI] — староста сільської громади [I,V,VII,IX] — начальник сільської громади, сільський староста [II,III] Словник з творів Івана Франка
- війт — війт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- війт — (сільський) староста, голова. Словник синонімів Караванського
- війт — [в'ійт] -та, м. (на) -тов'і/-т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
- війт — -а, ч. Керівник місцевого (міського чи сільського) управління або самоврядування в середньовічній Німеччині, Великому князівстві Литовському, Польщі та в Україні (в 15-18 ст.). || заст. Сільський староста. || У Західній Україні (до 1939 р.) та в Польщі (до 1950 р.) – голова волосної управи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- війт — ВІЙТ, а, ч. 1. Керівник місцевого (міського чи сільського) управління або самоврядування в середньовічній Німеччині, Литовському князівстві, Польщі та в Україні в XV–XVIII ст. Словник української мови у 20 томах
- війт — Спадкова посада у містах і селах з магдебурзьким правом Словник застарілих та маловживаних слів
- війт — 1. один з керівників органів місцевого самоврядування в середньовічній Німеччині, Вел. князівстві Литовському, Польщі та Україні; у містах на маґдебурзькому праві в XIV-XVIII ст. Універсальний словник-енциклопедія
- війт — СТА́РОСТА іст. (керівник місцевого міського чи сільського управління або самоврядування), ГОЛОВА́, ВІЙТ, СО́ЛТИС зах. (сільський). Словник синонімів української мови
- війт — Війт, -та; ві́йти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- війт — ВІЙТ, а, ч. Керівник місцевого (міського чи сільського) управління або самоврядування в середньовічній Німеччині, Литовському князівстві, Польщі та на Україні (в XV-XVIII ст.). Війт призначався на 100 і більше селянських волок. Словник української мови в 11 томах
- війт — Війт, -та м. 1) Въ старой Украинѣ глава городского общества и предсѣдатель коллегіи судей въ старомъ украинскомъ городскомъ судѣ. Молодець же нашого міщанського роду, син нашого війта. К. ЧР. 296. Чия справа? — Війтова. — А хто судить? — Війт. Ном. Словник української мови Грінченка