1. Приповідки або українсько-народня філософія

вік

Бог знає який вік, най закурить чоловік.

Ніхто не знає, що може статися, та аби не журитися, треба закурити.

Вік живи, вік учись, а таки дурнем умреш.

Життя закоротке, щоб всього навчитись. Досвід є необмежений, як і наука.

Дай тобі Боже довгий вік, а на старість торбу на бік.

Прокляття. Щоб ти прошеним хлібом пішов. Торба — символ бідноти — нужди.

Дешевий лік, короткий вік.

Хто щадить на лікування, той довго не поживе.

На віку, як на довгій ниві, усе трапляється.

В житті добро зо злом переплітаються взаємно.

Не до віку каліка, не до смерти пан.

Каліка може вилікуватися, а пан може збідніти.

Прожив тілький вік, як по груді проволік.

Нарікання старого чоловіка, на тяжке, та нужденне життя. Їхати возом по грудній дорозі дуже невигідно, бо віз дуже трясе.

Як буде на вік, то найдеться лік.

Як хорому Бог судив жити, то лік на його слабість найдеться.

Вік живи, вік учись, а дурнем помреш.

Скільки б ти не вчився, то всього не осягнеш.

Вік ізвікувати — не в гостях побувати.

Життя прожити — це дуже непроста річ.

Вік ізвікувати — не пальцем перекивати.

Таке ж саме значення, як і попереднього прислів'я.

Вік прожити, то не поле переїхати.

Таке ж саме значення, як і попереднього прислів'я.

На віку, як на довгій ниві, всього трапляється — і кукіль, і пшениця.

У житті зазнаєш і добра, і зла.

На кожен вік буває свій лік.

У кожного своя доля.

Проти віку нема ліку.

Проти старості не допоможеш ніякими ліками.

Який вік, такий і чоловік.

Із співчуттям про старшого, немічного чоловіка.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вік — (існування живого організму) життя; мн.: літа, роки, дні, (дуже довгий час) віки, вічність. Словник синонімів Полюги
  2. вік — вік 1 іменник чоловічого роду тривалість життя; період, ступінь у рості, розвитку людини; надзвичайно довгий період вік 2 іменник чоловічого роду сторіччя; епоха Орфографічний словник української мови
  3. вік — Конкретна, відносно обмежена у часі ступінь психологічного розвитку індивіда і його розвитку як особистості, яка характеризується сукупністю закономірних фізіологічних і психічних змін. Словник із соціальної роботи
  4. вік — Століття, сторіччя; (кам'яний) епоха, ера, доба; (людський) життя, поет. дні; (молодий) літа, роки; П. вічність; ПР. вічно, завжди. Словник синонімів Караванського
  5. вік — [в'ік] -ку, м. (на) в'іку і (ў) в'іц'і, мн. в'іки, в'ік'іў Орфоепічний словник української мови
  6. вік — -у, ч. 1》 Тривалість життя людини, тварини, рослини. || Період, ступінь у рості, розвитку людини; літа. || Відрізок життя людини від зрілого періоду до смерті. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. вік — 1. сторіччя, доба 2. це життя людини Словник чужослів Павло Штепа
  8. вік — ВІК, у, ч. 1. Тривалість життя людини, тварини, рослини. Сей на руках знав ворожити, Кому знав скілько віку жити (І. Котляревський); Єдине, що від нас іще залежить, – Принаймні вік прожити як належить (Л. Словник української мови у 20 томах
  9. вік — вік: ◊ козя́чий вік підлітковий вік (ср, ст): У львівській гімназії більшість з нас переходили тоді т.зв. “козячий” вік, з одного боку, ми, як діти, робили пакості вчителям, передавали собі наївні записки, гралися в “цюцюбабки”, а з іншого боку... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  10. вік — (-у) ч. Словник жарґонної лексики української мови
  11. ВІК — • "ВІК" - тритомна антологія нової укр. л-ри, присвячена 100-річчю з часу опублікування поеми "Енеїда" І. Котляревського (1798). Уклав В. Доманицький з участю видавничого гуртка київ. молоді. У 1900 вийшов 1-й том, куди включено поезію 1798 — 1898. Українська літературна енциклопедія
  12. вік — I (віки), вічність, доба, епоха, століття, сторіччя Фразеологічні синоніми: атомний вік; бронзовий вік; вік (чий, напр. Хмельниччини); геологічний вік; кам'яний вік; середні віки; цілий вік (прен. напр. не бачити) II див. вічно; ніколи Словник синонімів Вусика
  13. вік — Період у 100 років, що відраховується від 1-го року (напр., XX ст. включає 1901-2000). Універсальний словник-енциклопедія
  14. вік — ВІК (тривалість існування живого організму — людини, тварини, рослини; якийсь тривалий період цього існування), ЖИТТЯ́, ЛІТА́ мн., РО́КИ мн., ДНІ мн. ПОРА́ (період у рості, розвитку, існуванні когось, чогось). Тяжко, діти, Вік одинокому прожить (Т. Словник синонімів української мови
  15. вік — Вік, ві́ку, ві́кові, на віку́, у ві́ці; віки́, -кі́в, -ка́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  16. вік — ВІК, у, ч. 1. Тривалість життя людини, тварини, рослини. Сей на руках знав ворожити, Кому знав спільно віку жити (Котл., І, 1952, 225); Минула половина її літ, а вже вдавалось, що Нимидора доживає свій вік (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  17. вік — Вік, -ку м. 1) Вѣкъ, жизнь, все время жизни. Пропав мій вік молоденький. Мет. Дай, Боже, тобі вік довгий і розум добрий. Ном. Зо мною віку не буде: візьмуть, серце, мене люде (а не ти). Чуб. V. 261. Раз на віку спіткнешся, та й те люде побачать. Ном. Словник української мови Грінченка