вік

Значення в інших словниках

1. вік — (існування живого організму) життя; мн.: літа, роки, дні, (дуже довгий час) віки, вічність. Словник синонімів Полюги
2. вік — вік 1 іменник чоловічого роду тривалість життя; період, ступінь у рості, розвитку людини; надзвичайно довгий період вік 2 іменник чоловічого роду сторіччя; епоха Орфографічний словник української мови
3. вік — Конкретна, відносно обмежена у часі ступінь психологічного розвитку індивіда і його розвитку як особистості, яка характеризується сукупністю закономірних фізіологічних і психічних змін. Словник із соціальної роботи
4. вік — Століття, сторіччя; (кам'яний) епоха, ера, доба; (людський) життя, поет. дні; (молодий) літа, роки; П. вічність; ПР. вічно, завжди. Словник синонімів Караванського
5. вік — [в'ік] -ку, м. (на) в'іку і (ў) в'іц'і, мн. в'іки, в'ік'іў Орфоепічний словник української мови
6. вік — -у, ч. 1》 Тривалість життя людини, тварини, рослини. || Період, ступінь у рості, розвитку людини; літа. || Відрізок життя людини від зрілого періоду до смерті. Великий тлумачний словник сучасної мови
7. вік — ВІК, у, ч. 1. Тривалість життя людини, тварини, рослини. Сей на руках знав ворожити, Кому знав скілько віку жити (І. Котляревський); Єдине, що від нас іще залежить, – Принаймні вік прожити як належить (Л. Словник української мови у 20 томах
8. вік — вік: ◊ козя́чий вік підлітковий вік (ср, ст): У львівській гімназії більшість з нас переходили тоді т.зв. “козячий” вік, з одного боку, ми, як діти, робили пакості вчителям, передавали собі наївні записки, гралися в “цюцюбабки”, а з іншого боку... Лексикон львівський: поважно і на жарт
9. вік — Бог знає який вік, най закурить чоловік. Ніхто не знає, що може статися, та аби не журитися, треба закурити. Вік живи, вік учись, а таки дурнем умреш. Життя закоротке, щоб всього навчитись. Досвід є необмежений, як і наука. Приповідки або українсько-народня філософія
10. вік — (-у) ч. Словник жарґонної лексики української мови
11. ВІК — • "ВІК" - тритомна антологія нової укр. л-ри, присвячена 100-річчю з часу опублікування поеми "Енеїда" І. Котляревського (1798). Уклав В. Доманицький з участю видавничого гуртка київ. молоді. У 1900 вийшов 1-й том, куди включено поезію 1798 — 1898. Українська літературна енциклопедія
12. вік — I (віки), вічність, доба, епоха, століття, сторіччя Фразеологічні синоніми: атомний вік; бронзовий вік; вік (чий, напр. Хмельниччини); геологічний вік; кам'яний вік; середні віки; цілий вік (прен. напр. не бачити) II див. вічно; ніколи Словник синонімів Вусика
13. вік — Період у 100 років, що відраховується від 1-го року (напр., XX ст. включає 1901-2000). Універсальний словник-енциклопедія
14. вік — ВІК (тривалість існування живого організму — людини, тварини, рослини; якийсь тривалий період цього існування), ЖИТТЯ́, ЛІТА́ мн., РО́КИ мн., ДНІ мн. ПОРА́ (період у рості, розвитку, існуванні когось, чогось). Тяжко, діти, Вік одинокому прожить (Т. Словник синонімів української мови
15. вік — Вік, ві́ку, ві́кові, на віку́, у ві́ці; віки́, -кі́в, -ка́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
16. вік — ВІК, у, ч. 1. Тривалість життя людини, тварини, рослини. Сей на руках знав ворожити, Кому знав спільно віку жити (Котл., І, 1952, 225); Минула половина її літ, а вже вдавалось, що Нимидора доживає свій вік (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
17. вік — Вік, -ку м. 1) Вѣкъ, жизнь, все время жизни. Пропав мій вік молоденький. Мет. Дай, Боже, тобі вік довгий і розум добрий. Ном. Зо мною віку не буде: візьмуть, серце, мене люде (а не ти). Чуб. V. 261. Раз на віку спіткнешся, та й те люде побачать. Ном. Словник української мови Грінченка