1. Словник української мови в 11 томах

вік

ВІК, у, ч.

1. Тривалість життя людини, тварини, рослини.

Сей на руках знав ворожити, Кому знав спільно віку жити (Котл., І, 1952, 225);

Минула половина її літ, а вже вдавалось, що Нимидора доживає свій вік (Н.-Лев. IV, 1956, 244);

// Період, ступінь у рості, розвитку людини; літа.

Судді тебе й закони зап’ятнали, Тюрма підтяла вік твій молодий (Фр., XIII., 1954, 406);

На задніх лавах було тихо. Там сиділи поважні віком (Смолич, Мир.., 1958, 226);

// Відрізок життя людини від зрілого періоду до смерті.

Вибирай жінку на цілий вік (Укр.. присл.., 1955, 116).

◊ Від ро́ду (зро́ду)-ві́ку див. рід;

Вік вікува́ти (звікува́ти):

а) (з ким) жити до смерті з кимсь;

б) (ким) бути кимсь до старості.

Робота в мене — тихішої не знайдеш: бакенщиком вік звікував (Донч., VI, 1957, 386);

Ві́ку дожива́ти (дожи́ти) — жити останній відрізок життя (звичайно про стару людину).

— Дай нам спокійно віку дожити (Кв.-Осн., II, 1956, 63);

До ві́ку — усе життя, до кінця життя.

Невже мені отак до віку каратись? (Мирний, V, 1955, 239);

Зав’я́зувати (зав’яза́ти) вік кому див. зав’я́зувати;

Збавля́ти (зба́вити) ві́ку див. збавля́ти;

На віку́ — протягом життя.

[Ряженко:] На віку, як на довгій ниві, — чого з козаком не буває.. (Мик., І, 1957, 305);

На схи́лі ві́ку див. схил;

Укоро́чувати (вкороти́ти) ві́ку див. укоро́чувати;

У ро́зцвіті ві́ку див. ро́зцвіт.

2. Те саме, що сторі́ччя.

Дія діялась в двадцятих роках XIX віку (Н.-Лев., III, 1956, 7);

Уперед до звершення замірів. Що поклав дев’ятнадцятий вік (Граб., І, 1959, 394).

3. з означ. Період часу, який виділяється за певними ознаками; епоха.

Час широкого розповсюдження знарядь праці з міді і бронзи називається в науці бронзовим віком (Іст. УРСР, I, 1953, 21);

Ми вступили в атомний вік, коли атомна енергія використовується в дедалі ширших масштабах (Наука.., 5, 1959, 56);

Середні віки;

// Відрізок часу, який відповідає геологічному ярусові Землі.

До останнього часу в породах Криворізької серії.. не було знайдено палеонтологічних решток, за допомогою яких можна було б визначити геологічний вік порід (Вісник АН, 1, 1957, 56).

4. розм. Надзвичайно довгий час; вічність.

Сьогоднішній вечір їй віком здався (Мирний, III, 1954, 78);

Він нас учив найглибше поважати Святиню роботящої руки, — І увійшов наш Янка [Купала] у віки, Як образ Білорусії крилатий (Рильський, II, 1960, 307);

Два роки всього прожив Гордій з мачухою, здавалося ж — віки (Крот., Сини.., 1948, 16).

◊ На віки́ [ві́чні] — назавжди.

Поминай мене, не удавайся у тугу… прощай на віки вічні!.. (Кв.-Осн., II, 1956, 78).

5. у знач. присл. Надзвичайно довго; завжди.

Раз добром нагріте серце Вік не прохолоне (Шевч., І, 1951, 245);

І в степах буде вік зеленіти На добро трудова магістраль (Нагн., Вибр., 1950, 90).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вік — (існування живого організму) життя; мн.: літа, роки, дні, (дуже довгий час) віки, вічність. Словник синонімів Полюги
  2. вік — вік 1 іменник чоловічого роду тривалість життя; період, ступінь у рості, розвитку людини; надзвичайно довгий період вік 2 іменник чоловічого роду сторіччя; епоха Орфографічний словник української мови
  3. вік — Конкретна, відносно обмежена у часі ступінь психологічного розвитку індивіда і його розвитку як особистості, яка характеризується сукупністю закономірних фізіологічних і психічних змін. Словник із соціальної роботи
  4. вік — Століття, сторіччя; (кам'яний) епоха, ера, доба; (людський) життя, поет. дні; (молодий) літа, роки; П. вічність; ПР. вічно, завжди. Словник синонімів Караванського
  5. вік — [в'ік] -ку, м. (на) в'іку і (ў) в'іц'і, мн. в'іки, в'ік'іў Орфоепічний словник української мови
  6. вік — -у, ч. 1》 Тривалість життя людини, тварини, рослини. || Період, ступінь у рості, розвитку людини; літа. || Відрізок життя людини від зрілого періоду до смерті. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. вік — 1. сторіччя, доба 2. це життя людини Словник чужослів Павло Штепа
  8. вік — ВІК, у, ч. 1. Тривалість життя людини, тварини, рослини. Сей на руках знав ворожити, Кому знав скілько віку жити (І. Котляревський); Єдине, що від нас іще залежить, – Принаймні вік прожити як належить (Л. Словник української мови у 20 томах
  9. вік — вік: ◊ козя́чий вік підлітковий вік (ср, ст): У львівській гімназії більшість з нас переходили тоді т.зв. “козячий” вік, з одного боку, ми, як діти, робили пакості вчителям, передавали собі наївні записки, гралися в “цюцюбабки”, а з іншого боку... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  10. вік — Бог знає який вік, най закурить чоловік. Ніхто не знає, що може статися, та аби не журитися, треба закурити. Вік живи, вік учись, а таки дурнем умреш. Життя закоротке, щоб всього навчитись. Досвід є необмежений, як і наука. Приповідки або українсько-народня філософія
  11. вік — (-у) ч. Словник жарґонної лексики української мови
  12. ВІК — • "ВІК" - тритомна антологія нової укр. л-ри, присвячена 100-річчю з часу опублікування поеми "Енеїда" І. Котляревського (1798). Уклав В. Доманицький з участю видавничого гуртка київ. молоді. У 1900 вийшов 1-й том, куди включено поезію 1798 — 1898. Українська літературна енциклопедія
  13. вік — I (віки), вічність, доба, епоха, століття, сторіччя Фразеологічні синоніми: атомний вік; бронзовий вік; вік (чий, напр. Хмельниччини); геологічний вік; кам'яний вік; середні віки; цілий вік (прен. напр. не бачити) II див. вічно; ніколи Словник синонімів Вусика
  14. вік — Період у 100 років, що відраховується від 1-го року (напр., XX ст. включає 1901-2000). Універсальний словник-енциклопедія
  15. вік — ВІК (тривалість існування живого організму — людини, тварини, рослини; якийсь тривалий період цього існування), ЖИТТЯ́, ЛІТА́ мн., РО́КИ мн., ДНІ мн. ПОРА́ (період у рості, розвитку, існуванні когось, чогось). Тяжко, діти, Вік одинокому прожить (Т. Словник синонімів української мови
  16. вік — Вік, ві́ку, ві́кові, на віку́, у ві́ці; віки́, -кі́в, -ка́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  17. вік — Вік, -ку м. 1) Вѣкъ, жизнь, все время жизни. Пропав мій вік молоденький. Мет. Дай, Боже, тобі вік довгий і розум добрий. Ном. Зо мною віку не буде: візьмуть, серце, мене люде (а не ти). Чуб. V. 261. Раз на віку спіткнешся, та й те люде побачать. Ном. Словник української мови Грінченка