1. Словник української мови Грінченка

вік

Вік, -ку

м.

1) Вѣкъ, жизнь, все время жизни. Пропав мій вік молоденький. Мет. Дай, Боже, тобі вік довгий і розум добрий. Ном. Зо мною віку не буде: візьмуть, серце, мене люде (а не ти). Чуб. V. 261. Раз на віку спіткнешся, та й те люде побачать. Ном. № 7019. Доброму чоловікові продовж, Боже, віку. Ном. № 4430. Збавив я тобі віку. Стор. МПр. 22. вік. Вѣчно. Не вік дівувати. Шевч. 14. вік вікувати. Проводить всю жизнь. Щаслива я з тобою, Ясю, я б рада тут і вік вікувати. во вік віка, во віки вічні, по вік вічний, во віки. Вѣчно, всегда. Во вік віка його будуть славити народи. К. Псал. 48. Співатиму во віки вічні про милості Господні. К. Псал. Чи не лучче нам із ляхами мостивими панами з упокоєм хліб сіль по вік вічний уживати. АД. Во віки радуватись буде, хто на тебе кладе надію. К. Псал. дати на вік. Опредѣлить долгую жизнь. на вік віки, на віки вічні, на віки, на всі віки. Навѣки, навсегда. І заснути на вік-віки. Шевч. 225. А путь ледача нечестивих на віки вічні погибає. К. Псал. 2. Тепер же я сиротою на віки застала. Мет. Чужий, на всі віки чужий. МВ. (О. 1862. І. 79). до віку, до смерти віку. До смерти, до конца жизни; всегда? Йому три дні до віку зісталось. Борз. у. Гуляла б у батька, гуляла б до віку дівчиною молодою. Мет. 79. Будеш у мене до смерти віку хліб-сіль уживати. Дума. до віку не. Никогда. Не сподівайтесь, мати, сина з походу вже до віку. Макс. покіль віку. Всю жизнь. Поможи, Боже, чоловіку, щоб так орав покіль віку. Мет. 57.

2) Лѣта. Віком молода. МВ. (О. 1862. I. 76). І мати служила молодого віку. Мир. Пов. II. 44.

3) Вѣкъ, столѣтіе.

4) — чоловічий. раст. Hemerocallis fulva L. ЗЮЗО. І. 124. ум. вічок. Та й вічок довгий, пробуток добрий. Kolb. І. 103.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вік — (існування живого організму) життя; мн.: літа, роки, дні, (дуже довгий час) віки, вічність. Словник синонімів Полюги
  2. вік — вік 1 іменник чоловічого роду тривалість життя; період, ступінь у рості, розвитку людини; надзвичайно довгий період вік 2 іменник чоловічого роду сторіччя; епоха Орфографічний словник української мови
  3. вік — Конкретна, відносно обмежена у часі ступінь психологічного розвитку індивіда і його розвитку як особистості, яка характеризується сукупністю закономірних фізіологічних і психічних змін. Словник із соціальної роботи
  4. вік — Століття, сторіччя; (кам'яний) епоха, ера, доба; (людський) життя, поет. дні; (молодий) літа, роки; П. вічність; ПР. вічно, завжди. Словник синонімів Караванського
  5. вік — [в'ік] -ку, м. (на) в'іку і (ў) в'іц'і, мн. в'іки, в'ік'іў Орфоепічний словник української мови
  6. вік — -у, ч. 1》 Тривалість життя людини, тварини, рослини. || Період, ступінь у рості, розвитку людини; літа. || Відрізок життя людини від зрілого періоду до смерті. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. вік — 1. сторіччя, доба 2. це життя людини Словник чужослів Павло Штепа
  8. вік — ВІК, у, ч. 1. Тривалість життя людини, тварини, рослини. Сей на руках знав ворожити, Кому знав скілько віку жити (І. Котляревський); Єдине, що від нас іще залежить, – Принаймні вік прожити як належить (Л. Словник української мови у 20 томах
  9. вік — вік: ◊ козя́чий вік підлітковий вік (ср, ст): У львівській гімназії більшість з нас переходили тоді т.зв. “козячий” вік, з одного боку, ми, як діти, робили пакості вчителям, передавали собі наївні записки, гралися в “цюцюбабки”, а з іншого боку... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  10. вік — Бог знає який вік, най закурить чоловік. Ніхто не знає, що може статися, та аби не журитися, треба закурити. Вік живи, вік учись, а таки дурнем умреш. Життя закоротке, щоб всього навчитись. Досвід є необмежений, як і наука. Приповідки або українсько-народня філософія
  11. вік — (-у) ч. Словник жарґонної лексики української мови
  12. ВІК — • "ВІК" - тритомна антологія нової укр. л-ри, присвячена 100-річчю з часу опублікування поеми "Енеїда" І. Котляревського (1798). Уклав В. Доманицький з участю видавничого гуртка київ. молоді. У 1900 вийшов 1-й том, куди включено поезію 1798 — 1898. Українська літературна енциклопедія
  13. вік — I (віки), вічність, доба, епоха, століття, сторіччя Фразеологічні синоніми: атомний вік; бронзовий вік; вік (чий, напр. Хмельниччини); геологічний вік; кам'яний вік; середні віки; цілий вік (прен. напр. не бачити) II див. вічно; ніколи Словник синонімів Вусика
  14. вік — Період у 100 років, що відраховується від 1-го року (напр., XX ст. включає 1901-2000). Універсальний словник-енциклопедія
  15. вік — ВІК (тривалість існування живого організму — людини, тварини, рослини; якийсь тривалий період цього існування), ЖИТТЯ́, ЛІТА́ мн., РО́КИ мн., ДНІ мн. ПОРА́ (період у рості, розвитку, існуванні когось, чогось). Тяжко, діти, Вік одинокому прожить (Т. Словник синонімів української мови
  16. вік — Вік, ві́ку, ві́кові, на віку́, у ві́ці; віки́, -кі́в, -ка́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  17. вік — ВІК, у, ч. 1. Тривалість життя людини, тварини, рослини. Сей на руках знав ворожити, Кому знав спільно віку жити (Котл., І, 1952, 225); Минула половина її літ, а вже вдавалось, що Нимидора доживає свій вік (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах