вік

ВІК, у, ч.

1. Тривалість життя людини, тварини, рослини.

Сей на руках знав ворожити, Кому знав скілько віку жити (І. Котляревський);

Єдине, що від нас іще залежить, – Принаймні вік прожити як належить (Л. Костенко);

// Тривалість життя людини, тварини, рослини на певний момент.

Довгалюк жалкував, що з його віком та професією він не може взяти безпосередньої участі в війні (М. Трублаїні);

Дівчата йому подобались із самого малечку, але з певного віку Сашко з ними близько не товаришував. Не складалось (Ю. Покальчук);

Композитор, піаніст, диригент і органіст Фелікс Мендельсон захворів на інсульт і помер у віці 38 років (з наук. літ.);

На підготовчому відділенні ліцею навчаються 300 дітей віком від 6 до 14 років (з публіц. літ.);

// Період, ступінь у розвитку людини; літа.

Судді тебе й закони зап'ятнали, Тюрма підтяла вік твій молодий (І. Франко);

Стефанія не пам'ятає, щоби плакала. Принаймні в дорослому віці (І. Білик);

Багато дослідників відзначає, що юнацький вік – це період найбільш інтенсивного творчого дозрівання особистості (з наук. літ.);

// Відрізок життя людини від зрілого періоду до смерті.

Вибирай жінку на весь вік (прислів'я).

2. Те саме, що сторі́ччя.

Дія діялась в двадцятих роках XIX віку (І. Нечуй-Левицький);

Заговорив Вадим, прокидаючись, тихо: – Так, Маріє, і я люблю твою любов. Але я дивлюсь на нашу сучасність з ХХV віку, коли наша сучасність сива (М. Хвильовий);

Я пишу. Підо мною в генераловій квартирі дзвонять куранти, немов з далечі віків: мірно, журно, елегійно (М. Куліш);

В палаці посеред лісу лежить царівна, яка спить уже багато віків (О. Бердник).

3. з означ. Період часу, який виділяється за певними ознаками; епоха.

Були віки Троянові, Літа Ярослава, Були бійки і Олега, Сина Святослава (С. Руданський);

В пісок я хочу голову сховати, Щоб лиш того не бачити й не знати. Та не ховаю. Бачу аж до дна Цей вік, що поробив нас жебраками (Д. Павличко);

Людина славна бути може І дбать про нігті разом з тим: Хто вік сучасний переможе? Царює звичай над усім (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна);

// Відрізок часу, який відповідає геологічному ярусові Землі.

Геологічний вік порід.

4. розм. Надзвичайно довгий час; вічність.

Сьогоднішній вечір їй віком здався (Панас Мирний);

Вік проживеш і не забудеш за цю пишну картину, як часом ніколи не забувається дивно гарний сон. Сонце вдарило з-за лісу червоним промінням на київські гори. Широка зелена Оболонь і Поділ вкрились тінню й потемнішали (І. Нечуй-Левицький);

Він нас учив найглибше поважати Святиню роботящої руки, – І увійшов наш Янка [Купала] у віки, Як образ Білорусії крилатий (М. Рильський);

Два роки всього прожив Гордій з мачухою, здавалося ж – віки (Є. Кротевич).

5. у знач. присл. Надзвичайно довго; завжди.

Раз добром нагріте серце Вік не прохолоне (Т. Шевченко);

Лежить він на рідному полі віки, Шумлять над ним трави і квітнуть квітки. Він бачить, як правнук за плугом іде, Як повно буяє життя молоде (О. Олесь).

(1) Бальза́ківський вік – вік жінки від 30 до 40 років (за іменем французького письменника XIX ст. Оноре де Бальзака, у творах якого більшість героїнь такого віку).

Вам доводилось чути розмову двох дам бальзаківського віку? (І. Кулик);

Що за дурниця вживати визначення “бальзаківський вік” для жінок після тридцяти років? (О. Іваненко);

(2) Біологі́чний вік – вік, що визначається залежно від стану обмінних, структурних, функціональних, регуляторних особливостей і пристосувальних можливостей організму.

– Все-таки ваш біологічний вік, молодий чоловіче, накладає свій відбиток на думки (М. Малиновська);

Якщо біологічний вік значно випереджає хронологічний, це свідчить про передчасне старіння (з наук.-попул. літ.);

Віджива́ти / віджи́ти своє́ (свій вік) див. віджива́ти;

Вік здівува́ти див. здівува́ти;

Закі́нчи́ти [своє́ земне́] життя́ (свій вік) див. закі́нчувати;

Занапаща́ти (запропаща́ти, перево́дити) / занапасти́ти (запропасти́ти, перевести́) життя́ (вік, до́лю і т. ін.) див. занапаща́ти;

На зла́мі вікі́в (столі́ть, епо́х і т. ін.) див. злам;

(3) Працезда́тний вік – період у житті людини, коли вона здатна працювати.

Дітей мали [батьки] багато – чотирнадцять – перемінний склад, з якого залишилося двоє – я й сестра (нині лікар). Решта померли в різний час, майже всі не досягнувши працездатного віку (О. Довженко);

(4) Сере́днього ві́ку – уже немолодий, але ще не похилого віку.

Коли ж гляне [Петро] – іде супротив його [нього] од хати середнього віку чоловік (П. Куліш);

Вона була людина середнього віку, убрана убого, але дуже чистенько (Леся Українка);

(5) У пова́жнім (пова́жному) ві́ці <�Пова́жного ві́ку> <�Пова́жний ві́ком> – не зовсім, не дуже старий.

На задніх лавах було тихо. Там сиділи [люди] поважні віком (Ю. Смолич);

За великим столом серед людей поважного віку сиділа Феня і механік МТС Сашко Гомін (М. Циба);

Недарма ж у поважному віці люди найбільше цінують спогади про дитинство і юність (із журн.);

(6) У похи́лім (похи́лому) ві́ці <�Похи́лого ві́ку> <�Похи́лий ві́ком (літа́ми)> – старий.

Троє з них уже в похилім віці, старенькі, а решта – нічого, у доброму ще здоров'ї (Остап Вишня);

Приїзд похилого літами, недужого Щепкіна до Шевченка, що вертався із заслання, в Нижній Новгород, був і буде високим взірцем для людей (М. Рильський);

(7) У присто́йнім (присто́йному) ві́ці <�Присто́йного ві́ку> <�Присто́йний ві́ком> – не дуже молодий, зрілий.

Він уже в пристойнім віці. Вже на тім'ї лисина. Та і літ йому за тридцять В паспорті записано (П. Дорошко);

Люди, навіть вельми пристойного віку, які опиняються в іншомовному оточенні, змушені швидко пристосовуватися до нових реалій і засвоювати чужу мову (з газ.);

(8) Фізіологі́чний вік – вік людини, що визначається рівнем її фізіологічного розвитку.

Як показали дослідження людей, що регулярно займаються медитацією, їхній фізіологічний вік набагато нижчий за хронологічний (з газ.);

(9) Хронологі́чний вік – період (у роках, місяцях, днях), прожитий від дня народження до певного відлічуваного моменту.

Згідно з сучасною класифікацією, заснованою на оцінці багатьох середніх показників стану організму, людей, хронологічний вік яких досяг 60–74 років, називають літніми, 75–89 років – старими, вище 90 років – довгожителями (з наук.-попул. літ.);

(10) Шкільни́й вік <�Шкільно́го ві́ку> – період життя в розвитку дітей, який відповідає часові їхнього навчання в школі.

Пам'ять у дітей молодшого шкільного віку розвивається у двох напрямках – довільності й усвідомлення (з навч. літ.).

△ (11) Бро́нзовий вік <�Бро́нзова доба́>, архл. – період в історії людства, коли поряд з кам'яними були поширені вироби з бронзи.

Бронзовим віком називають епоху, наступну після мідного віку. В цей час у виробництві знарядь праці та зброї, крім каменю, застосовували бронзу (з наук. літ.);

Перші знахідки бритви в Європі стосуються раннього періоду бронзової доби (з наук.-попул. літ.);

На берегах і на островах [Дніпра] жили люди кам'яного і бронзового віків (Г. Коцюба);

(12) Вік (епо́ха) Просві́тництва, іст. – період розвитку науки і культури антифеодального спрямування в Західній Європі XVII–XVIII ст.

Виховання завжди вважалося чи не найголовнішою місією навчання: і в епоху античності, й у вік Просвітництва, і в найновіші часи (з навч. літ.);

(13) Залі́зний вік <�Залі́зна доба́>, архл. – період ранньої історії людства, який характеризується виробленням залізних знарядь праці (ножів, сокир, посуду, зброї і т. ін.).

Залізна доба на території України представлена Черняхівською культурою (з наук. літ.);

(14) Кам'яни́й вік <�Кам'яна́ доба́>, архл. – великий доісторичний період часу, впродовж якого люди широко використовували камінь для виготовлення знарядь праці.

Найтриваліша історична епоха – палеоліт, або давня кам'яна доба. Вона недарма називається кам'яною, бо саме з каменем пов'язані найперші сліди людської діяльності (з наук. літ.);

На Донеччині біля села Антонівки Мар'їнського району знайдено три стоянки людей кам'яного віку (з наук.-попул. літ.);

(15) Мі́дний вік <�Мі́дна доба́>, архл. – епоха переходу від неоліту до бронзового віку; час появи міді та виробів з неї (знарядь праці, зброї і т. ін.).

В епоху мідного віку на території нашої країни жило і працювало населення багатьох археологічних культур (з наук. літ.);

Мідна доба на території України представлена Трипільською культурою (з наук. літ.);

(16) Новокам'яни́й вік <�Новокам'яна́ доба́>, архл. – найпізніший період кам'яного віку; неоліт.

Байкальська історико-географічна експедиція досліджувала десять стоянок новокам'яного віку (з публіц. літ.);

У VII–ІІІ тисячолітті до н. е. настала новокам'яна доба (з наук. літ.);

(17) Сере́дні віки́, іст. – період європейської історії, що охоплює час від падіння Римської імперії і Великого переселення народів до епохи Відродження та Реформації (кінець V – кінець XV століття).

Ще в середні віки мужні чеські воїни, очолювані легендарним народним героєм Яном Жижкою, стояли пліч-о-пліч з героїчними смоленськими полками, з київськими й волинськими козаками на ратному полі під Грюнвальдом (з публіц. літ.);

Чую над нами подих середніх віків: от лицар грає на бандурі, дама його серця виходить на замкову високу башту, на високий повітряний балкон (І. Нечуй-Левицький).

◇ Випада́ти / ви́пасти на віку́ див. випада́ти;

Вихо́дити (іти́) / ви́йти з літ (з ро́кі́в, з ві́ку) див. вихо́дити;

(18) Від вікі́в – завжди, весь час.

А знаєте ви, що за сила В тій мові, в законі тому? Вона від віків нас водила, Мов стовп огняний через тьму (І. Франко);

Блимає той камінь .. і кам'яними очима своїми глядить на живу воду і сумує, що не гнітить його тягар води, як гнітив від віків (В. Стефаник);

Поміщики кинулися розкопувати кургани, що від віків стояли на їхніх землях (з наук.-попул. літ.);

Відслужи́ти своє́ (свою́ слу́жбу, свій вік) див. відслу́жувати;

Вік згорюва́ти див. згорюва́ти;

Вік калата́ти / скалата́ти див. калата́ти;

Вік (рідко віки́) вікува́ти / звікува́ти див. вікува́ти;

Вкороти́ти (зба́вити, прикороти́ти) / вкоро́чувати (збавля́ти, прикоро́чувати) ві́ку (вік, життя́) див. укоро́чувати;

Волочи́ти життя́ (вік, дні [за дня́ми]) див. волочи́ти;

Доби́ти / добива́ти ві́ку див. добива́ти;

(19) До ві́ку [ві́чного]:

а) усе життя; протягом усього життя.

Невже мені отак до віку каратись? (Панас Мирний);

І нехай краще ми будемо до віку вічного в латаній сіром'язі ходити, аніж людськії сльози квартами міряти (із журн.);

б) ніколи.

Як вода в Чорному морі не переведеться, поки світ-сонця, так і в Січі до віку вічного не переведуться лицарі (П. Куліш);

У думці ж він відзначив, що коли б Хвостенко зараз видав його, він не простив би йому цього до віку (В. Малик);

Так от в сьому хвилястому та зеленому кутку Звенигородського повіту є двоє сіл: Моринці і Кирилівка, яких до віку вічного не забуде український народ (з публіц. літ.);

Дожива́ти / дожи́ти [свого́] ві́ку ([свій] вік) див. дожива́ти;

До ско́ну вікі́в див. скін;

До су́ду, до ві́ку (до су́ду-ві́ку) див. суд;

Зав'яза́ти / зав'я́зувати світ (рідко сві́ту, вік, ві́ку) див. зав'я́зувати;

Загуби́ти (стра́тити) вік див. загу́блювати;

Зажива́ти / зажи́ти чужо́го ві́ку див. зажива́ти²;

Заїда́ти / заї́сти вік див. заїда́ти;

(20) З ві́ку – від природи, від народження.

Ледащо – з віку ледащо (приказка);

(21) Золоти́й вік:

а) (кого, чий) найкращий період у чиєму-небудь житті.

Важко задумався Ласій над власною долею. Хоч круть-верть хоч верть-круть, а закінчився, виходить, його золотий вік (Ю. Збанацький);

б) (чого) найбурхливіший період у розвитку, у проходженні і т. ін. чого-небудь.

– З половини двадцятих по шістдесяті роки був у нас золотий вік панського панування (Панас Мирний);

Жучка відчула, що золотий вік її життя кінчився (Б. Антоненко-Давидович);

З пре́дка (з пре́дка-ві́ку) див. пре́док;

З сивини́ (рідко з сиви́зни́) вікі́в (столі́ть) див. сивина́;

Із тьми вікі́в див. тьма¹;

Кінча́ти / кінчи́ти вік (життя́) див. кінча́ти;

Корота́ти вік (літа́) див. корота́ти;

(22) Мафусаї́лів вік – глибока старість, довголіття.

Він вигадав байку і про Найду: нібито цей чернець є Богун, якому Господь послав Мафусаїлів вік і якого призначив стати на чолі повстанців (М. Старицький);

(23) На вік вікі́в <�На ві́ки́ вікі́в> – назавжди.

[Міріам:] Так слухай же: чи в огняній геєні, чи в темряві без краю доведеться мені на вік віків з душею пробувати, та радощі моєї не зруйнує сам князь темноти (Леся Українка);

І думав я .. Про подвиг многорічний, що лишився На вік віків, нетлінний і поднесь [понині] (М. Рильський);

Пам'ятаю: останньою думкою при прощанні з північною столицею було: нам сюди дорога заказана на віки віків (Ю. Мушкетик);

(24) На віку́, перев. чиєму:

а) у житті.

– Як тільки свінуло, я прийшла сюди, блукала кругом палацу, никала по садку, щоб глянути на тебе востаннє на моєму віку, – сказала Подозя (І. Нечуй-Левицький);

Омелько ще перший раз на віку йшов із вечерею, то мати йому й приказувала: – Гляди ж, Омелечку, не поперекидай (Олена Пчілка);

б) протягом життя.

[Ряженко:] На віку, як на довгій ниві, – чого з козаком не буває (І. Микитенко);

Слідом за ними виїхав Демид Попович, присадкуватий козак, що багато натерпівся на віку своєму (О. Довженко);

(25) На (по) ві́ки ві́чні:

а) назавжди, навічно.

Єзуїти ставили свої масивні колегії неначе на віки вічні, неначе сподівались, що ніяка сила, навіть самі пекельні брами, не спроможуться розваляти їх (І. Нечуй-Левицький);

Коли б хоч десята частина з його бажань здійснилась, земля б стала вільною від панів, бо й сама пам'ять про них щезла б на віки вічні (М. Коцюбинський);

б) ніколи.

Якийсь Кривоніс розбив князя Вишневецького! Не подарую я йому цього по віки вічні, хоч би і мені самому довелось накласти головою (І. Нечуй-Левицький);

Не багряницею, не злотом – Живою кров'ю він [Т. Г. Шевченко] кипить. Тому його людським кіотам По віки вічні не вмістить (М. Рильський);

в) завжди, постійно, весь час.

Гришка мусить мотати до лісу шукати справжніх “друзів”, каятися за свій гріх поліцейський, клястися, що віднині і на віки вічні він знищуватиме німців на всі сто процентів (П. Автомонов);

На роду́ (рідше на віку́) напи́сано <�На роду́ напи́саний> див. напи́саний;

На схи́лі (на схи́лку, на поко́ті) ві́ку (літ, життя́ і т. ін.) див. схил;

Пережи́ти себе́ (свій вік) див. пережива́ти;

Поба́чити ві́ку див. поба́чити;

(26) По вікові́чні віки́, уроч. – назавжди, навічно.

Ми українці, спрадавна й по віковічні віки В землю свою коріньми, наче дуби, вросли (В. Бичко);

Позбавля́ти / позба́вити життя́ (ві́ку) див. позбавля́ти;

(27) По́ки [й] ві́ку (вік, життя́ і т. ін.):

а) до самої смерті.

– Я його любитиму, поки мого життя... (Марко Вовчок);

– Не сердьтесь, діти! – казав до їх [них] Джеря. – Проп'ю свою біду, та й закаюсь пити, поки й мого живоття... (І. Нечуй-Левицький);

б) ніколи.

Поки вік забуть несила Ні пісень, ні днів булих (П. Грабовський);

Пха́ти вік (біду́, життя́) див. пха́ти;

Раз на віку́ див. раз¹;

Сивина́ вікі́в (столі́ть) див. сивина́;

Сяга́ти [свої́м корі́нням] в давнину́ (в мину́ле, в глибину́ вікі́в) див. сяга́ти;

Три чи́сниці до сме́рті (до ві́ку) див. чи́сниця;

(28) У віка́х:

а) назавжди, навічно.

Коли людина іде на смерть за вітчизну, то ім'я її потім прославляють у віках (Ю. Винничук);

Поезія Т. Шевченка прославила його в віках (із журн.);

б) завжди, вічно.

Люди твердо вірили, що церква міцна і буде стояти у віках (із журн.);

в) який існує вічно; вічний.

– Ті, що Україну воздвигли, вони у віках (О. Гончар);

Тут [у бою] не було осібних людських життів, жодна людська плоть зокрема не мала ваги, мало вагу щось інше, більше – те, що там, за спинами, у віках (Ю. Мушкетик);

У тьмі вікі́в див. тьма¹;

Ці́ла ві́чність <�Ці́лий вік> див. ві́чність.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вік — (існування живого організму) життя; мн.: літа, роки, дні, (дуже довгий час) віки, вічність. Словник синонімів Полюги
  2. вік — вік 1 іменник чоловічого роду тривалість життя; період, ступінь у рості, розвитку людини; надзвичайно довгий період вік 2 іменник чоловічого роду сторіччя; епоха Орфографічний словник української мови
  3. вік — Конкретна, відносно обмежена у часі ступінь психологічного розвитку індивіда і його розвитку як особистості, яка характеризується сукупністю закономірних фізіологічних і психічних змін. Словник із соціальної роботи
  4. вік — Століття, сторіччя; (кам'яний) епоха, ера, доба; (людський) життя, поет. дні; (молодий) літа, роки; П. вічність; ПР. вічно, завжди. Словник синонімів Караванського
  5. вік — [в'ік] -ку, м. (на) в'іку і (ў) в'іц'і, мн. в'іки, в'ік'іў Орфоепічний словник української мови
  6. вік — -у, ч. 1》 Тривалість життя людини, тварини, рослини. || Період, ступінь у рості, розвитку людини; літа. || Відрізок життя людини від зрілого періоду до смерті. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. вік — 1. сторіччя, доба 2. це життя людини Словник чужослів Павло Штепа
  8. вік — вік: ◊ козя́чий вік підлітковий вік (ср, ст): У львівській гімназії більшість з нас переходили тоді т.зв. “козячий” вік, з одного боку, ми, як діти, робили пакості вчителям, передавали собі наївні записки, гралися в “цюцюбабки”, а з іншого боку... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. вік — Бог знає який вік, най закурить чоловік. Ніхто не знає, що може статися, та аби не журитися, треба закурити. Вік живи, вік учись, а таки дурнем умреш. Життя закоротке, щоб всього навчитись. Досвід є необмежений, як і наука. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. вік — (-у) ч. Словник жарґонної лексики української мови
  11. ВІК — • "ВІК" - тритомна антологія нової укр. л-ри, присвячена 100-річчю з часу опублікування поеми "Енеїда" І. Котляревського (1798). Уклав В. Доманицький з участю видавничого гуртка київ. молоді. У 1900 вийшов 1-й том, куди включено поезію 1798 — 1898. Українська літературна енциклопедія
  12. вік — I (віки), вічність, доба, епоха, століття, сторіччя Фразеологічні синоніми: атомний вік; бронзовий вік; вік (чий, напр. Хмельниччини); геологічний вік; кам'яний вік; середні віки; цілий вік (прен. напр. не бачити) II див. вічно; ніколи Словник синонімів Вусика
  13. вік — Період у 100 років, що відраховується від 1-го року (напр., XX ст. включає 1901-2000). Універсальний словник-енциклопедія
  14. вік — ВІК (тривалість існування живого організму — людини, тварини, рослини; якийсь тривалий період цього існування), ЖИТТЯ́, ЛІТА́ мн., РО́КИ мн., ДНІ мн. ПОРА́ (період у рості, розвитку, існуванні когось, чогось). Тяжко, діти, Вік одинокому прожить (Т. Словник синонімів української мови
  15. вік — Вік, ві́ку, ві́кові, на віку́, у ві́ці; віки́, -кі́в, -ка́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  16. вік — ВІК, у, ч. 1. Тривалість життя людини, тварини, рослини. Сей на руках знав ворожити, Кому знав спільно віку жити (Котл., І, 1952, 225); Минула половина її літ, а вже вдавалось, що Нимидора доживає свій вік (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  17. вік — Вік, -ку м. 1) Вѣкъ, жизнь, все время жизни. Пропав мій вік молоденький. Мет. Дай, Боже, тобі вік довгий і розум добрий. Ном. Зо мною віку не буде: візьмуть, серце, мене люде (а не ти). Чуб. V. 261. Раз на віку спіткнешся, та й те люде побачать. Ном. Словник української мови Грінченка