господар

Господар аж тоді стайню замикає, як коней вже не має.

Аж по шкоді став осторожним.

Де господар не ходить, там хліб не родить.

Як господар сам не догляне господарства, то й прибутку не буде.

Хоч господар рано мене збудив, то я собі в обуванні надоло- жив.

Лінивий робітник, якого рано збудили, а він за те поволи взувався.

Дві господині в хаті не дадуть ради котеняті.

Про безпорадних господинь.

Де батько господинь, то ту хату хоч покинь.

Чоловік не вміє тримати хату в порядку і чистоті.

Де господар добре робить, там і поле буйно родить.

Якщо господар добре працює на своєму полі, то там буде добрий врожай.

Не той господар землі, що в ній бродить, а той, хто по ній за плугом ходить.

Справжнім господарем землі є той, хто працює на ній.

У добрих господарів краще низько посидіти, як у злих високо.

Краще побувати в гостях у бідних, але добрих людей, ніж у поганих багачів.

Господиня — два городи, а одна диня.

Насміх з лінивої господині.

Господиня, коли повна скриня.

В достатку легко себе доглядати та держати все в порядку.

Господиня три угли в хаті держить, а господар лиш один.

Порядок у хаті, та доглядання родини, це жіноча робота.

Де дві господині, там хата неметена.

Де багато осіб порядкує, там ладу не має.

Добре господині, як повно у скрині.

Нічим не журиться, бо всього є доволі.

Коноплі по стелю, а лен по коліна, аби господиню голова не боліла.

Різдвяні та новорічні побажання господині.

У доброї господині, нема, ніколи, по обіді.

У неї все найдеться страва для несподіваного гостя.

Яка хатка, така й пані-матка.

Який лад в хаті, така й господиня.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. господар — (той, хто займається господарством) хазяїн, діал. ґазда. Словник синонімів Полюги
  2. господар — госпо́дар іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. господар — Госпо́дар. Назва виборної посади у виділі громадських товариств — розпорядник, староста, завгосп. До виділу товариства ввійшли після оживленої дискусиї: о. протоєрей Єротей Федорович з Ревної, голова; єго заступник і контрольор — професор універзитету... Українська літературна мова на Буковині
  4. господар — г. ґазда, зап. хазяїн; (землі) ВЛАСНИК; З. П. селянин, хлібороб; (своєї долі) <�сам собі> пан, сам собі голова; див. ВЛАДАР. Словник синонімів Караванського
  5. господар — -я, ч. 1》 Той, хто займається господарством, хто веде господарство. 2》 чого і без додатка. Те саме, що власник 1). || Приватний наймач робочої сили. || заст. Заможний селянин. 3》 чого, перен. Повновладний розпорядник. 4》 Глава сім'ї, господарства. 5》 іст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. господар — ГОСПО́ДАР, я, ч. 1. Той, хто займається господарством, хто веде господарство; хазяїн (у 2 знач.). Ні, таки з пана поганий господар. Пропадало добро без хазяйського ока (М. Словник української мови у 20 томах
  7. господар — господар : ◊ господар кля́си шк. учитель, який за дорученням шкільної адміністрації опікується учнями одного із класів; класний керівник (ст): А що я з моїми учнями, де я був господарем кляси... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. господар — Володар, титул молдавського і валаського князів (титул князів Молдавії і Волощини) Словник застарілих та маловживаних слів
  9. господар — див. домовик; хазяїн; чоловік Словник синонімів Вусика
  10. господар — госпо́дар (пан, хазя́їн і т. ін.) стано́вища. Той, хто має можливість активно впливати на щось, керувати чим-небудь і т. ін. на власний розсуд; головний у чомусь. Упоєний радістю перших перемог, він уже вірив тоді, що сам є господарем становища (О. Фразеологічний словник української мови
  11. господар — ВЛА́СНИК (людина з правом приватного або суспільного володіння чимсь), ГОСПО́ДАР, ХАЗЯ́ЇН, ВОЛО́ДА́Р, ВОЛОДІ́ЛЬНИК рідше, ВОЛОДІ́ЛЕЦЬ рідше, ВЛАСТИ́ТЕЛЬ заст., ВЛАСТИ́ВЕЦЬ заст., ПОСІДА́Ч заст. Власник фабрики; Раб кинув виклик власнику і Богу (П. Словник синонімів української мови
  12. господар — Госпо́дар, -по́даря, -по́дареві, -по́дарю! -дарі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. господар — ГОСПО́ДАР, я, ч. 1. Той, хто займається господарством, хто веде господарство. Ні, таки з пана поганий господар. Пропадало добро без хазяйського ока (Коцюб. Словник української мови в 11 томах