господар

ВЛА́СНИК (людина з правом приватного або суспільного володіння чимсь), ГОСПО́ДАР, ХАЗЯ́ЇН, ВОЛО́ДА́Р, ВОЛОДІ́ЛЬНИК рідше, ВОЛОДІ́ЛЕЦЬ рідше, ВЛАСТИ́ТЕЛЬ заст., ВЛАСТИ́ВЕЦЬ заст., ПОСІДА́Ч заст. Власник фабрики; Раб кинув виклик власнику і Богу (П. Дорошко); Сумний сидить господар дому, думаючи: краще б і не було того бенкету (О. Довженко); У крилатій фантазії він уявляв уже той щасливий день, коли стане володарем усього рухомого й нерухомого майна (А. Шиян); Одне швендяють по хатах Гречкосії, хлібороби, — Володільники убогі Запорізької худоби (Я. Щоголів); Скарби коштовностей, що були заховані в хвилину небезпеки, вже не побачили свого володільця (з журналу); Миколай, властитель дараби, і Тимофій щось кінчали робити (Г. Хоткевич); Вона молода, вродлива, дочка графа Лісовського, властивиця обширних маєтностей (І. Франко); Був тут і Нурла-ефенді, багатир.., посідач єдиного на ціле село коня (М. Коцюбинський).

ВОЛО́ДА́Р (той, хто має владу над кимсь, чимсь), ВЕЛИ́ТЕЛЬ, ПАН, ХАЗЯ́ЇН, ГОСПО́ДАР. Будь-який твір володаря дум простого народу — Тараса Шевченка міг збудити людську душу, розбурхати почуття (А. Іщук); Прийшов... Командує, немов громів велитель (М. Рильський); — Ти хочеш бути моїм паном, хочеш взяти мене,.. мої руки, мій розум, мою волю і моє серце (М. Коцюбинський); Він тут (на морі) більший хазяїн, ніж на землі. Він, певно, подумає перше, ніж скаже, від кого родився: од жінки чи од морської хвилі (М. Коцюбинський); Тож треба думати, що господар планети — це ти, людина, що крім нас, на планеті нікого... (О. Гончар).

ЧОЛОВІ́К (одружена особа стосовно своєї дружини), ДРУЖИ́НА, ПОДРУ́ЖЖЯ, МУЖ заст., уроч., БЛАГОВІ́РНИЙ жарт., ПОВЕЛИ́ТЕЛЬ розм., МУЖИК діал., ПО́ДРУГ діал.; ГОСПО́ДАР, ХАЗЯ́ЇН (шанобливо). Привіз мене чоловік на своє господарство (Марко Вовчок); Хутко довідавсь від неї Кармель, що.. в старих Книшів наймичка служить Маруся, сирота, нема ані родини, ані дружини (Марко Вовчок); — Хай і мене коло нього поховають, — мимоволі подається (Катерина) в той бік, де, відробивши своє, лежить її подружжя (М. Стельмах); Ой не горлиця ж на дубі В діброві воркує, То вдова по мужі любім Стогне і горює (П. Гулак-Артемовський); Коли він і в такий час завидує на цю хвойду, то не буде вона, Зінька, печалитись за своїм благовірним (М. Стельмах); Накипівша у серці туга.. від витребеньків свого повелителя часто і густо виливається.. тихим, тяжким та важким поспів'ям (Панас Мирний); — Хай лиш спробую, куди воно жінка сама без мужика годиться (А. Головко); Дорош прийшов на квартиру, зібрав свої речі і, зніяковіло поморщившись, сказав здивованій Олені: — З вашим господарем ми в одній хаті не вживемося, так що піду я собі (Григорій Тютюнник); Як відкрила Марія ворота, як уздріла свого хазяїна, збіліла, ніби лице борошном обсипали (Панас Мирний).