журба
Бузьок на хаті, а журба в кімнаті.
Не все те добре, що показується добрим. Бузьки люблять звивати собі гнізда на хатах, де панує спокій.
Журба — журбі не рівна.
Є більші й менші клопоти.
Журба їсть людину, як ржа залізо.
Непомітно їсть ржа залізо, а журба чоловіка.
Журба сорочки не дасть.
Журба не приносить ніякої користи.
Журбою поля не виореш.
Працею а не журбою поможеш собі.
Журилася мати мною, як риба водою.
Дуже журилася про моє будуче.
їж, пий, веселися, а за завтра не журися.
Журба завтрішним днем не поможе нічого.
По що тим журитися, що не може змінитися.
Чого не можна відмінити, тим і не треба журитися.
У кобили велика голова, щоб могла журитись небога.
Розрада зажуреним, щоб лишили журбу коням.
Журба гірша, як хвороба.
Журби важче позбутися, ніж лікувати хворобу.
Журбою горя не здолаєш.
Журбою в біді не допоможеш.
Журба не сонце, а сушить добре.
Журба мучить людину.
Журба плугом по серцю оре.
Від журби болить серце.
Журбою поля не перейдеш.
Журбою не допоможеш собі перебороти труднощі.
Журиться, як кобиляча голова, коли віз переверне.
Не журиться навіть тоді, коли зробить шкоду.
Значення в інших словниках
- журба — журба́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- журба — див. сум Словник синонімів Вусика
- журба — (в душі) зажура, смуток, сум, туга, печаль, р. жаль, с. скорбота, скруха; (турбота) гризота, уболівання; З. жалобна хустка; жур, жура, журбота, журіння. Словник синонімів Караванського
- журба — -и, ж. 1》 Невеселий настрій, тяжкі почуття; печаль, смуток. 2》 Обставини, що викликають тяжкі почуття, сильні переживання, печаль, смуток. Великий тлумачний словник сучасної мови
- журба — СУМ (невеселий, важкий настрій, почуття глибокого жалю, спричинені невдачею, горем і т. ін.), СМУ́ТОК, ЖУРБА́, ПЕЧА́ЛЬ, ТУ́ГА, ЖАЛЬ, ЖА́ЛОЩІ, НУДЬГА, НУДО́ТА, МЕЛАНХО́ЛІЯ, ІПОХО́НДРІЯ книжн., ЗАЖУ́РА поет., СУХО́ТА фольк., ЖУРБО́ТА розм., МІНО́Р розм. Словник синонімів української мови
- журба — Журба́, -би́, -бі́, -бо́ю, -бо́! Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- журба — ЖУРБА́, и́, ж. 1. Невеселий настрій, важкі почуття; печаль, смуток. Журба — не сонце, а сушить добре (Укр.. присл.., 1955, 35); *У порівн. Тече, мов журба, тиха річка Сула… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 131). Словник української мови в 11 томах