зброя

Значення в інших словниках

1. зброя — збро́я іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. зброя — Озброєння; (лицарська) обладунок; П. засіб, знаряддя, струмент. Словник синонімів Караванського
3. зброя — [збройа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
4. зброя — -ї, ж. 1》 Знаряддя для нападу чи оборони. || Сукупність засобів для ведення війни, бою; озброєння. Автоматична зброя — автомати, кулемети, авіагармати та ін., у яких затвор спрацьовує для стрільби чергами. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. зброя — Технічні засоби, переважно для ведення бойових дій; конвенційна з. — з обмеженими у часі й просторі наслідками дії (напр., ґвинтівки, пістолети, більшість артилерійських гармат, авіаційних бомб), неконвенційна — з. масового знищення (біологічна, хіміч. Універсальний словник-енциклопедія
6. зброя — бра́ти / взя́ти збро́ю (меч) в ру́ки. Готуватися до боротьби, війни або починати боротьбу, війну. Треба за всяку ціну знайти Максима Бобровника, треба брати зброю в руки (Ю. Збанацький); Ми закликаємо кінчати війну, а самі візьмемо меч у руки?... Фразеологічний словник української мови
7. зброя — ЗБРО́Я (знаряддя для нападу або оборони), ЗНА́РЯД діал., ОРУ́ЖЖЯ заст., БРО́НЯ́ заст., ПРИПА́С рідко. Усі жовніри, усі пани кинулись до зброї, вхопились за шаблі та рушниці (І. Нечуй-Левицький); У старовину люди вбивали списами й стрільбами.. Словник синонімів української мови
8. зброя — Збро́я, збро́ї, збро́єю, збро́є! Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. зброя — ЗБРО́Я, ї, ж. 1. Знаряддя для нападу або оборони. А тим часом Запорозьку зброю Виніс батько із комори (Шевч., І, 1951, 280); На столі лежить старовинна зброя: іржаві шаблі, пістолети, стара рапіра, патронташі і інше (Вас., III, 1960, 193); — Хто тут?... Словник української мови в 11 томах
10. зброя — Збро́я, -ро́ї ж. Оружіе. То старшая сестра коника виводить, а середульша зброю виносить. Макс. (1849), 7. Хто не має зброї, най не йде в бої. Ном. № 4208. Словник української мови Грінченка