зброя
збро́я
-ї, ж.
1》 Знаряддя для нападу чи оборони.
|| Сукупність засобів для ведення війни, бою; озброєння.
Автоматична зброя — автомати, кулемети, авіагармати та ін., у яких затвор спрацьовує для стрільби чергами.
Бактеріологічна (біологічна) зброя — зброя, дія якої основана на хвороботворних властивостях мікроорганізмів, які є збудниками захворювання людей, тварин і рослин.
Вогнепальна зброя — усі види пістолетів, рушниць, гармат та ін., що стріляють за рахунок миттєвого згоряння пороху та газів, які виштовхують кулю або снаряд.
Гладкоствольна зброя — переважно мисливська зброя, з якої стріляють шротом, картеччю та жеканами.
Зброя масового знищення — зброя дуже великої руйнівної сили, в тому числі ядерна (атомна) зброя, бактеріологічна (біологічна) і хімічна зброя.
Напівавтоматична зброя — пістолет, карабін, гвинтівка та ін., у яких затвор спрацьовує для наступного одиночного пострілу.
Нарізна зброя — зброя, внутрішня поверхня дула якої має різь, що надає кулі або снаряду обертального руху навколо повздовжньої осі.
Токсична зброя — зброя, дія якої основана на використанні токсинів (сполук білкової природи, бактерійного, рослинного або тваринного походження), що викликають захворювання і загибель людей і тварин.
Хімічна зброя — отруйні речовини і засоби їх застосування (ракети, снаряди, міни і т. ін. із зарядом отруйних речовин).
Холодна зброя — ножі, шаблі, мечі, списи та ін.
2》 Уживається як символ військової справи.
3》 перен. Засіб для боротьби з ким-, чим-небудь, для досягнення якої-небудь мети.
Складати зброю — а) припиняти збройні дії, припиняти воювати; б) відмовлятися від боротьби, від яких-небудь дій, визнавати себе неспроможним у якій-небудь справі, відступати перед труднощами.
Значення в інших словниках
- зброя — збро́я іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- зброя — Озброєння; (лицарська) обладунок; П. засіб, знаряддя, струмент. Словник синонімів Караванського
- зброя — [збройа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
- зброя — Без зброї слабі герої. Іронічно про вояків, які хоробрі лише тоді, коли мають зброю. Приповідки або українсько-народня філософія
- зброя — Технічні засоби, переважно для ведення бойових дій; конвенційна з. — з обмеженими у часі й просторі наслідками дії (напр., ґвинтівки, пістолети, більшість артилерійських гармат, авіаційних бомб), неконвенційна — з. масового знищення (біологічна, хіміч. Універсальний словник-енциклопедія
- зброя — бра́ти / взя́ти збро́ю (меч) в ру́ки. Готуватися до боротьби, війни або починати боротьбу, війну. Треба за всяку ціну знайти Максима Бобровника, треба брати зброю в руки (Ю. Збанацький); Ми закликаємо кінчати війну, а самі візьмемо меч у руки?... Фразеологічний словник української мови
- зброя — ЗБРО́Я (знаряддя для нападу або оборони), ЗНА́РЯД діал., ОРУ́ЖЖЯ заст., БРО́НЯ́ заст., ПРИПА́С рідко. Усі жовніри, усі пани кинулись до зброї, вхопились за шаблі та рушниці (І. Нечуй-Левицький); У старовину люди вбивали списами й стрільбами.. Словник синонімів української мови
- зброя — Збро́я, збро́ї, збро́єю, збро́є! Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- зброя — ЗБРО́Я, ї, ж. 1. Знаряддя для нападу або оборони. А тим часом Запорозьку зброю Виніс батько із комори (Шевч., І, 1951, 280); На столі лежить старовинна зброя: іржаві шаблі, пістолети, стара рапіра, патронташі і інше (Вас., III, 1960, 193); — Хто тут?... Словник української мови в 11 томах
- зброя — Збро́я, -ро́ї ж. Оружіе. То старшая сестра коника виводить, а середульша зброю виносить. Макс. (1849), 7. Хто не має зброї, най не йде в бої. Ном. № 4208. Словник української мови Грінченка