зброя

ЗБРО́Я, ї, ж.

1. Знаряддя для нападу або оборони.

А тим часом Запорозьку зброю Виніс батько із комори (Шевч., І, 1951, 280);

На столі лежить старовинна зброя: іржаві шаблі, пістолети, стара рапіра, патронташі і інше (Вас., III, 1960, 193);

— Хто тут? — придушеним голосом промовив Андрій, схопившись одразу за зброю (Довж., І, 1958, 242);

— То теж зброя? — кивнула Шура на труби. — Питаєте! То міномети 82! (Гончар, III, 1959, 171);

// Сукупність засобів для ведення війни, бою; озброєння.

Їдуть переможці, герої, сіяють шоломів моря. І слава радянської зброї над світом встає, як зоря! (Сос., Щоб сади.., 1947, 23);

Це ж новочасні миру голуби — Оці лункі, стрімкі аероплани, Які на дужих рамена́х несуть Не атомну а чи водневу зброю, А мирних, працьовитих, невсипущих Іванів, Янів, Жанів, Гансів, Джонів (Рильський, III, 1961, 223).

Бра́ти збро́ю в ру́ки — починати воювати, боротися.

Треба за всяку ціну знайти Максима Бобровника, треба брати зброю в руки (Збан., Єдина, 1959, 43);

До збро́ї — заклик до бою або взагалі до збройної боротьби.

Раптом крик: — Товариші!.. Скоріш нагору! До зброї всі! У місті ворог! (Сос., І, 1957, 422);

Всі до одного повинні зараз стати до зброї, до оборони революції (Еллан, II, 1958, 226);

Із (зі) збро́єю в рука́х — будучи озброєним, маючи справу безпосередньо зі зброєю.

Українські письменники під час Великої Вітчизняної війни переважною більшістю своєю були на фронтах і брали участь із зброєю в руках у боротьбі проти фашистів (Тич., III, 1957, 308);

Оберну́ти збро́ю проти кого — чого — почати воювати, боротися проти того, з ким-чим до цього були мирні стосунки.

2. Уживається як символ військової справи.

[Кассандра:] Він такий хисткий, він молоденький, ніжний — не до зброї, до ліри.. він удався, до весняних пісень… (Л. Укр., II, 1951, 273);

Бійці обступили своїх братів по зброї.— Куди? Звідки? — На Братіславу, з Праги! (Гончар, III, 1959, 445).

3. перен. Засіб для боротьби з ким-, чим-небудь, для досягнення якої-небудь мети.

Слово, моя ти єдиная зброє, Ми не повинні загинуть обоє! Може, в руках невідомих братів Станеш ти кращим мечем на катів (Л. Укр., І, 1951, 126);

— Порадь мене, як побороти страждання? Якою зброєю? — Працею (Довж., І, 1958 350);

В процесі комуністичного виховання нової людини наша партія надає величезного значення такій гострій ідеологічній зброї, як література і мистецтво (Ком. Укр., 12, 1963, 25).

◊ Склада́ти (скла́сти, зложи́ти) збро́ю:

а) припиняти збройні дії, припиняти воювати.

Курсанти з кулеметами уже оточували ніжинців.— Іменем Реввійськради Республіки наказую скласти зброю (Довж., І, 1958, 206);

б) відмовлятися від боротьби, від яких-небудь дій, визнавати себе неспроможним в якій-небудь справі, відступати перед труднощами.

Сповнений енергії, рішучості й мужності, Зудін звик ніколи не складати зброї (Загреб., Європа 45, 1959, 13).