1. Приповідки або українсько-народня філософія

звати

Хоч мене в гості не звуть, та я знаю де живуть.

Мене в гості не кличуть, але я сам прийду.

Як звав, так звав, коби що дав.

Коли не зважають на образи, але хочуть, щоб щось дали.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звати — зва́ти дієслово недоконаного виду форми 'зову', 'зовеш',... вживаються рідше Орфографічний словник української мови
  2. звати — Іменувати, давати ймення; називати, прозивати; (з пошаною) величати; (у гості) кликати, запрошувати, просити; П. вабити. Словник синонімів Караванського
  3. звати — див. кликати Словник синонімів Вусика
  4. звати — зву, звеш, рідше зову, зовеш, недок., перех. 1》 Іменувати кого-, що-небудь; називати, прозивати. 2》 Характеризувати кого-, що-небудь якимсь словом, виявляючи своє ставлення, свою оцінку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. звати — 1. кликати, кликнути, викликувати, викликати, повикликувати, відкликувати, відкликати, закликати, позакликати, накликувати, накликати, понакликати, окликувати, окликнути, перекликувати, перекликати, поперекликувати, покликувати, покликати... Словник чужослів Павло Штепа
  6. звати — ВА́БИТИ (викликати в когось бажання бути десь, піти, поїхати кудись, робити щось тощо), ПРИВА́БЛЮВАТИ, ЗВА́БЛЮВАТИ, ЗАВА́БЛЮВАТИ рідше, НА́ДИТИ, ПРИНА́ДЖУВАТИ, ЗНА́ДЖУВАТИ, МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПРИТЯГА́ТИ, ПРИТЯ́ГУВАТИ, КЛИ́КАТИ... Словник синонімів української мови
  7. звати — ЗВА́ТИ, зву, звеш, рідше зову́, зове́ш, недок., перех. 1. Іменувати кого-, що-небудь; називати, прозивати. Був собі чоловік та жінка. Чоловіка звали Нечипором, а жінку Пріською (Кв.-Осн., II, 1956, 101); — Як вас зовуть?— спитала [дівчина]. Словник української мови в 11 томах