лоза

Гнеться, як лоза.

Податливий, несталого характеру.

Лозовий прут, іще ребер не поломав.

Кара лозовим прутом не ушкодить тіла й костей.

Пішов у лози пасти кози.

Пішов на лихий заробіток.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лоза — лоза́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири лози́ Орфографічний словник української мови
  2. лоза — бот., ЖМ. різка, дубець; (зарості лози) лозняк, лозиння; лозина. Словник синонімів Караванського
  3. лоза — див. гілка Словник синонімів Вусика
  4. лоза — -и, ж. 1》 Народна назва деяких кущових порід верби. || Довге тонке стебло цих та деяких інших кущових рослин; лозина (у 1 знач.). || Зрізані стебла цих рослин як матеріал для деяких виробів. || розм. Різка, дубець із цього стебла. 2》 Те саме, що лозняк. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. лоза — ЛОЗА́, и́, ж. 1. Народна назва деяких кущових порід верби. Понад Россю над самим берегом росли довгими рядками верби та лози (І. Нечуй-Левицький); Лози в березі росло чимало; з трьох гілок ураз спорудили таганок (А. Словник української мови у 20 томах
  6. лоза — лоза́ прикрашені гілки верби, які освячують на Вербну неділю (м, ср, ст)|| = баська Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. лоза — 1) збірна назва кущових рослин роду верба; 2) виноградна лоза. Універсальний словник-енциклопедія
  8. лоза — ВЕРБОЛІ́З (кущ, рідше — невелике дерево з довгими й тонкими гілками та вузьким листям, а також зарості цієї рослини), ЛОЗА́, ЛОЗИ́НА, ТАЛ, ТА́ЛА рідше, ШЕЛЮГА́, ШЕЛЮ́Г рідше; КРАСНОТА́ЛЬ (червоний верболіз); ЛОЗНЯ́К, ЛОЗИ́ННЯ розм. Словник синонімів української мови
  9. лоза — Лоза́, -зи́, -зі́; ло́зи, лоз і ліз Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. лоза — ЛОЗА́, и́, ж. 1. Народна назва деяких кущових порід верби. Понад Россю над самим берегом росли довгими рядками верби та лози (Н.-Лев., II, 1956, 312); По берегах річок ніжні верби і лози над водою і в воді радували людську душу (Довж. Словник української мови в 11 томах