1. Приповідки або українсько-народня філософія

лікар

Вибирай старого лікаря, а молодого адвоката.

Старий лікар є практичний, а молодий адвокат дорого не возьме за справу, бо хоче заробити та своє імя вславити.

Дорбий лікар має: орлине око, левине серце і жіночу руку.

Бистрий зір, обоятне серце на плач чи біль і ніжну руку до операції.

Лікар дає лік, а Бог вік.

Лікар дає медицину, а Бог життя.

Природа, час і терпеливість — це добрі лікарі.

Усі троє помагають дуже багато у лікуванню.

Що новий лікар, то новий цвинтар

Новий лікар не має досить практики і тому має смертні випадки з пацієнтами.

У молодого лікаря горбатий цвинтар.

Значіння, що й попереднє.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лікар — (той, що лікує хворих) медик, доктор, жарт, ескулап, (що лікує нетрадиційними методами, часто зі словом народний,) цілитель. Словник синонімів Полюги
  2. лікар — лі́кар іменник чоловічого роду, істота * Але: два, три, чотири лі́карі Орфографічний словник української мови
  3. лікар — Доктор, ж. ескулап, зн. коновал; (народній) знахур; (внутрішніх хвороб) терапевт, (дитячий) педіятр; (костоправ) хірург; (зубний) дентист; (тварин) ветеринар; (визнавець гомеопатії) гомеопат; (рядовий, у лікарні) ординатор; лікарчук. Словник синонімів Караванського
  4. лікар — [л’ікар] -р'а, ор. -реим, м. (на) -реив'і/-р'у, кл. -р'у, мн. -р'і, -р'іў, д. -р'ам два л'ікар'і Орфоепічний словник української мови
  5. лікар — -я, ч. Особа з вищою медичною освітою, яка лікує хворих. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. лікар — ЛІ́КАР, я, ч. 1. Фахівець з вищою медичною освітою. [Старий пан:] Мені лікар заборонив виходити з кімнати (С. Васильченко); Рана в нього не гоїлася, лікаря ж кликати не можна і ліків тут немає (В. Словник української мови у 20 томах
  7. лікар — Я, ч. Той, хто має відповіді на поставлені питання, порадник. Що я тобі, лєкар? Сам розбирайся. ◇ То хто тобі лікар? — нічим не можу допомогти; сам винен. Словник сучасного українського сленгу
  8. лікар — син. айболит, ліпило. Словник жарґонної лексики української мови
  9. лікар — ЛІ́КАР (особа з вищою медичною освітою, що лікує хворих), МЕ́ДИК, ДО́КТОР розм., ЕСКУЛА́П жарт. заст., ЛІЧЕ́ЦЬ заст.; ЦІЛИ́ТЕЛЬ книжн. уроч., ЗЦІЛИ́ТЕЛЬ книжн. уроч. (той, хто зціляє, виліковує); КОНОВА́Л зневажл. (поганий лікар). Словник синонімів української мови
  10. лікар — Лі́кар, -ря, -реві, -рем, -рю! -рі́, -рі́в, -ря́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. лікар — ЛІ́КАР, я, ч. Особа з вищою медичною освітою, яка лікує хворих. [Старий пан:] Мені лікар заборонив виходити з кімнати (Вас., III, 1960, 215); Мабуть, не знайти на нашій Україні такого села, з якого б не вийшли десятки вчителів, лікарів... Словник української мови в 11 томах