1. Приповідки або українсько-народня філософія

ліпити

Не наше діло горшки ліпити.

Не будемо робити те, чого не вміємо.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ліпити — ліпи́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. ліпити — (статую) виліплювати; (образ) П. творити; (характер) формувати; (А з Б) зліплювати; (на що) наліплювати; (кому) приліплювати, приклеювати, чіпляти; (до чого) тулити; (майструючи) партачити; (- опади) періщити, тарабанити, лупити. Словник синонімів Караванського
  3. ліпити — ліплю, ліпиш; мн. ліплять; недок. 1》 перех. Робити що-небудь із в'язкої, пластичної речовини, матеріалу. || також без додатка. Створювати скульптуру як твір мистецтва з в'язкого, пластичного матеріалу. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ліпити — ЛІПИ́ТИ, ліплю́, лі́пиш; мн. лі́плять; недок. 1. що. Робити що-небудь з в'язкої, пластичної речовини, матеріалу. Раб копає землю, теше камінь, і носить мул з ріки, і ліпить цеглу (Леся Українка); Опісля вони були в каменоломнях, збирали там мушлі... Словник української мови у 20 томах
  5. ліпити — Плю, -пиш, недок. 1. Робити щось. Ні, я піду додому, бо треба ліпити статтю, та й так багато роботи. 2. Прибріхувати, говорити нісенітниці. Ох, і ліпить — херня херньою! Словник сучасного українського сленгу
  6. ліпити — хоч ко́ники ліпи́ з чого і без додатка, ірон. Погано спечений, глевкий, сирий (про хліб). — Але й хліб спекла, хоч коники ліпи! — сказала сердито Кайдашиха (І. Нечуй-Левицький); Часто нас ганяли, муштрували, били та голодом морили.. Фразеологічний словник української мови
  7. ліпити — I. ВИХО́ВУВАТИ кого (виробляти в когось певні риси характеру, прищеплювати комусь певні знання тощо; навчати когось правил культурної поведінки), ВИРО́ЩУВАТИ, ПЛЕКА́ТИ, РОСТИ́ТИ, ФОРМУВА́ТИ, ВИКОЛИ́СУВАТИ, ВИКОЛИ́ХУВАТИ, ЛІПИ́ТИ розм., ВИЛІ́ПЛЮВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  8. ліпити — Ліпи́ти, ліплю́, лі́пиш, лі́плять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. ліпити — ЛІПИ́ТИ, ліплю́, лі́пиш; мн. лі́плять; недок. 1. перех. Робити що-небудь з в’язкої, пластичної речовини, матеріалу. Жінки.. стали коровай ліпити (Кв.-Осн., II, 1956, 301); Раб копає землю, теше камінь, і носить мул з ріки, і ліпить цеглу (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  10. ліпити — Ліпити, -плю, -пиш гл. 1) Лѣпить. Баба вже вареники ліпить. Левиц. І. 447. Не святі горшки ліплять. Ном. № 6054. 2) — харьки-макогоники. Говорить вздоръ. Ліпи, ліпи харьки-макогоники, поки хто не скаже годі. Подольск. г. Словник української мови Грінченка