1. Приповідки або українсько-народня філософія

небо

Ані сніг, ані дощ, на небі не зогниють, а до нас прийдуть.

Фізичний закон. Підчас посухи люди потішають себе, що дощ прийти мусить.

Дай нам Боже, що нам треба, а по смерти гоп до неба.

Приповідка пияків, щоб за життя мали що пити, та не були карані по смерти.

Не кидай каміння на небо, бо собі голову розіб'єш.

Не будь невдячний нікому, бо прийдеться дістати те самому.

Не плюй на небо, бо лице собі обплюєш.

Не будь невдячний нікому, бо прийдеться дістати те самому.

Треба неба, треба й хліба.

І про душу треба дбати, та й тіло не занедбати.

Небо без людей не має вартости.

Рай є святинею тоді, як там є люди.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. небо — (видимий простір над землею) небозвід, поет, небокрай, книжн. уроч. небеса, твердінь. Словник синонімів Полюги
  2. небо — не́бо іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. небо — Не́бо. У сполуч. перерости о ціле небо — незмірно переважати когось, бути на цілу голову вищим за когось. На сей раз ми подамо поперед усього характеристику москвофільства першої половини XIX ст. Українська літературна мова на Буковині
  4. небо — мн. НЕБЕСА, небокрай, небовид, небозвід; (баня неба) намет неба, небесна сфера <�склепіння, ур. твердь>; УР. рай, потойбічний світ; П. Бог, сила небесна. Словник синонімів Караванського
  5. небо — Блакить, виш, вишина, захмар'я, надхмар'я, небеса, небовид, небовись, небовища, небозвід, небозвіддя, небозвідь, небогіад, небосинь, небоспад, небосхил, оболоки, підзор'я, піднебесся, піднеб'я, підхмар'я, поле (в загадці), синява (поет. Словник синонімів Вусика
  6. небо — I н`ебо-а, с. 1》 Видимий над поверхнею землі повітряний простір у формі шатра. 2》 За релігійними уявленнями – місцеперебування Бога, ангелів, святих; потойбічний світ, рай. II неб`одив. Набу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. небо — НЕ́БО, а, с. 1. Видимий над поверхнею землі повітряний простір у формі купола. Уже зірниця На небі ясно зайнялась (Т. Шевченко); Високо-високо на темному небі сіяла велика ясна зоря (Леся Українка); В провулках, поміж тинами, клубочилася темрява... Словник української мови у 20 томах
  8. небо — не́бо: ◊ не́бо в ґе́мбі → ґємба Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. небо — (-а) с. Словник жарґонної лексики української мови
  10. небо — У християнстві стан спасіння людей, поєднаних Ісусом Христом з Богом; найвище щастя людини, її досконале життя й причастя з Святою Трійцею, з Богоматір'ю, ангелами й усіма святими або спасенними людьми; до н. йдуть ті, хто вмирає в милості, тобто вільні від смертного гріха. Універсальний словник-енциклопедія
  11. небо — (аж (і)) не́бу (рідко не́бові) (бу́де (ста́не)) жа́рко. Уживається для вираження найвищого ступеня інтенсивності якоїсь дії, діяльності; активніше, енергійніше і т. ін. вже не може бути. Знов пост (охорона) біжить, клене, аж небу жарко (І. Фразеологічний словник української мови
  12. небо — НЕ́БО (видимий над поверхнею землі повітряний простір у формі купола), НЕБЕСА́ мн., поет., НЕБОЗВІ́Д, НЕБОКРА́Й поет., НЕБОСХИ́Л поет., НЕБОВИ́Д поет.; ТВЕРДІ́НЬ книжн., уроч., ТВЕРДЬ книжн., уроч. (перев. з означенням небесна). Словник синонімів української мови
  13. небо — Не́бо, -ба, -бу; небеса́, -бе́с Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. небо — НЕ́БО, а, с. 1. Видимий над поверхнею землі повітряний простір у формі купола. Уже зірниця На небі ясно зайнялась (Шевч., II, 1953, 310); Високо-високо на темному небі сіяла велика ясна зоря (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  15. небо — Не́бо, -ба с. Небо. Бачить Бог з неба, що кому треба. Ном. № 73. (мн.: небеса и неба). Словник української мови Грінченка