нудьга

Значення в інших словниках

1. нудьга — нудьга́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. нудьга — Сум, досада, НУДОТА, жм. зануда; (за родиною) туга, журба; (хто) НУДА. Словник синонімів Караванського
3. нудьга — [нуд'га] -ги, д. і м. -д'з'і Орфоепічний словник української мови
4. нудьга — -и, ж. 1》 Стан, викликаний бездіяльністю, відсутністю розваг; сум, досада. 2》 Стан, викликаний одноманітністю обстановки, відсутністю інтересу до довкілля, до своїх занять і т. ін. || у знач. присудк. сл., з інфін. Нудно, нецікаво. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. нудьга — НУДЬГА́, и́, ж. 1. Стан, викликаний бездіяльністю, відсутністю розваг; сум, досада. Богинь напав від чаду дур; Дим очі їв, лилися сльози, З нудьги скакали так, як кози (І. Котляревський); Та тут можна вмерти з нудьги!... Словник української мови у 20 томах
6. нудьга — ЗАНУ́ДА розм. (про нудну, набридливу людину), НУДЬГА́ розм., НУДЬГА́Р розм., НУДЯ́Р рідко. — Ти встанеш сьогодні чи ні? — розгнівався Сергій і затормошив Дениса за плече. — Яка це зануда штовхається?... Словник синонімів української мови
7. нудьга — Нудьга́, -дьги́, -дьзі́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. нудьга — НУДЬГА́, и́, ж. 1. Стан, викликаний бездіяльністю, відсутністю розваг; сум, досада. Богинь напав від чаду дур; Дим очі їв, лилися сльози, З нудьги скакали так, як кози (Котл., І, 1952, 217); Та тут можна вмерти з нудьги!... Словник української мови в 11 томах
9. нудьга — Нудьга, -ги ж. 1) Тоска, скука. Г. Барв. 431. 2) нудьга-чоловік. Скучный человѣкъ. Семен це нудьга-чоловік. Міусск. окр. см. нуд, нудота. Словник української мови Грінченка