1. Приповідки або українсько-народня філософія

охота

Без охоти нема роботи.

Коли є добра воля, то й робота іде спірнійше та складніше.

Боже помагай, та охоти до роботи дай.

Значіння, як і сказано.

Де охота, там і робота.

Значіння, що й попереднє.

Коби така до роботи, як до танцю, до охоти.

Докір дівчині охочій до гуляння, а лінивій до роботи.

Як є охота, то і під гору потягне, а як нема, то і з тори не трутить.

При добрій волі і найбільші перешкоди побореться, а як нема то добро змарнується.

Яка охота, така й робота.

Як нема доброї волі, то і роботи не сподійся.

Де руки й охота, там скора робота.

Робота добре йде там, де є вміння і охота працювати.

Охотнійше один батько вигодує десять дітей, ніж десятеро дітей одного батька.

Іронічно про поганих дітей.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. охота — Забава, гуляння [I] Словник з творів Івана Франка
  2. охота — охо́та 1 іменник жіночого роду бажання, прагнення охо́та 2 присудкове слово хочеться незмінювана словникова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
  3. охота — Охо́та. Бажання, готовність. Зростають в чоловіці віра в добро і правду на сьвіті, любов до людий і охота постояти за покривджених до загину (Б., 1895, 14, 1); Ми, звістно, дуже раді би мати власну друкарню, та від охоти до діла занадто далеко (Б. Українська літературна мова на Буковині
  4. охота — БАЖАННЯ, прагнення, (непереборна) кортячка; ПР. СЛ. хочеться. Словник синонімів Караванського
  5. охота — -и, ж. 1》 Бажання, прагнення або схильність до чого-небудь. 2》 у знач. присудка, кому, з інфін., розм. Є бажання, хочеться. Охота тобі (вам, йому і т. ін.) з інфін. — чого, навіщо, яка рація. 3》 с. г. Період тічки, прагнення до парування у самиць. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. охота — 1. ловецтво, мисливство, польовання 2. це хіть Словник чужослів Павло Штепа
  7. охота — ОХО́ТА¹, и, ж. 1. Бажання, прагнення або схильність до чого-небудь. Без охоти нема роботи (прислів'я); Василину розібрала горілка. На неї найшла охота до танців (І. Словник української мови у 20 томах
  8. охота — відбива́ти / відби́ти охо́ту. Перешкоджати вияву інтересу до чого-небудь (роботи, розваг і т. ін.). Боялися ми: що, як піде робота нанівець? Що, як не вийде в нас нічого? Розхолодило б це наших хлопців, одбило б охоту (О. Донченко). в охо́ту, з дієсл. Фразеологічний словник української мови
  9. охота — БАЖА́ННЯ чого, з інфін, і без додатка (внутрішня потреба чого-небудь, зацікавленість у здійсненні чого-небудь, володінні чим-небудь), ХОТІ́ННЯ рідше, ХІТЬ перев. до чого або з інфін., розм., ВО́ЛЯ у знач. предик.; НА́СТРІЙ з інфін., перев. Словник синонімів української мови
  10. охота — ОХО́ТА¹, и, ж. 1. Бажання, прагнення або схильність до чого-небудь. Без охоти нема роботи (Укр.. присл.., 1955, 81); Василину розібрала горілка. На неї найшла охота до танців (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах