поміч

Значення в інших словниках

1. поміч — по́міч іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. поміч — див. ДОПОМОГА; (хірургу на операції) г. асистенція, ок. асиста. Словник синонімів Караванського
3. поміч — див. допомога; порятунок Словник синонімів Вусика
4. поміч — -мочі, ж. 1》 Фізична участь кого-небудь у здійснюваній кимсь дії. || Підтримка у війні чи якійсь іншій боротьбі. || Сприяння у здійсненні якогось заходу. || Матеріальна підтримка. || Захист, порятунок у біді, від нападу когось і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. поміч — Допомога, запомога, підмога, див. попертя Словник чужослів Павло Штепа
6. поміч — ПО́МІЧ, мочі, ж. 1. Фізична участь кого-небудь у здійснюваній кимсь дії; допомога. Воно-то й треба було його помочі, щоб на зиму бджоли установити (П. Куліш); Кілька днів плювався [Дмитро] кров'ю і без помочі матері не міг повернутися (М. Словник української мови у 20 томах
7. поміч — поміч допомога (м, ср, ст): Оце все, що я можу написати про цей процес. Безперечно, дуже мало, що я добре розумію, але тяжко позверх двадцяти роках написати більше і написати ліпше, коли нема до помочі нічого, і мушу спиратися виключно на своїй... Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. поміч — ДОПОМО́ГА (в роботі, у житті, в яких-небудь діях тощо), ПО́МІЧ, ПОРЯТУ́НОК, ПІДМО́ГА розм., ПІДПОМО́ГА розм., ЗАПОМО́ГА розм., СПОМО́ГА розм., ПОМО́ГА заст., ПОСО́БА діал. Словник синонімів української мови
9. поміч — По́міч, -мочі, -мочі, по́міччю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. поміч — ПО́МІЧ, мочі, ж. 1. Фізична участь кого-небудь у здійснюваній кимсь дії. Воно-то й треба було його помочі, щоб на зиму бджоли установити (П. Куліш, Вибр. Словник української мови в 11 томах
11. поміч — Поміч, мочі ж. Помощь. ЗОЮР. І. 65. Молодо оженившись, скоріше помочі діждеш. Ном. № 5909. Милосердого Бога на поміч не прохали. Макс. у помочі, до помочі стати. Помочь. ум. помочка. Мої милі соколочки, станьте мені до помочки. Чуб. III. 48. Словник української мови Грінченка