1. Словник української мови у 20 томах

поміч

ПО́МІЧ, мочі, ж.

1. Фізична участь кого-небудь у здійснюваній кимсь дії; допомога.

Воно-то й треба було його помочі, щоб на зиму бджоли установити (П. Куліш);

Кілька днів плювався [Дмитро] кров'ю і без помочі матері не міг повернутися (М. Стельмах);

// Підтримка у війні чи якійсь іншій боротьбі.

Послухав Гривко розумної ради, запросив Качура і Гусака, а ті обіцяли йому свою поміч у війні (І. Франко);

Через Дунай, через Карпати Лягли мости від наших нив, По них на Захід йшли солдати, Ішли на поміч до братів (М. Нагнибіда);

// Сприяння у здійсненні якогось заходу.

В 1840 році Тарас з поміччю приятелів надрукував свого першого “Кобзаря” (Панас Мирний);

Може б, Ви були ласкаві і при нагоді перебалакали з редакторами та вияснили їм мету .. такого обміну часописами. Буду дуже вдячний за поміч (М. Коцюбинський);

// Матеріальна підтримка.

Вона рощитувала [розраховувала], що щоденний пайок на неї – буде поміччю і для болящої Мотрі (Панас Мирний);

– Що мені буде треба, я матиму й без грошей. А їй [матері] пошлю, все-таки поміч (О. Гончар);

// Захист, порятунок у біді, від нападу когось і т. ін.

Здаля, з-поза річки, долинав часом п'яний фашистський рев та одинока жіноча душа розпачливо кликала на поміч: – Рятуйте-е-е!.. (О. Довженко);

Вікторія тікала .. і опинялася в лісі, гукала, щоб бігли на поміч Іра, Люся, Женя (А. Хижняк);

// Сприяння в лікуванні, полегшенні страждань.

Бачить Наум, що зовсім біда, .. побіг до сусіди, розбудив, попрохав її, щоб йшла швидше на поміч до Насті (Г. Квітка-Основ'яненко).

2. розм. Той, хто допомагає кому-небудь.

– Я оце думав: хто мені поможе підняти на дерево борть! Аж тут і поміч прийшла (М. Стельмах);

Десь уже скакала на ошалілих конях поміч для прикордонника (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поміч — по́міч іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. поміч — див. ДОПОМОГА; (хірургу на операції) г. асистенція, ок. асиста. Словник синонімів Караванського
  3. поміч — див. допомога; порятунок Словник синонімів Вусика
  4. поміч — -мочі, ж. 1》 Фізична участь кого-небудь у здійснюваній кимсь дії. || Підтримка у війні чи якійсь іншій боротьбі. || Сприяння у здійсненні якогось заходу. || Матеріальна підтримка. || Захист, порятунок у біді, від нападу когось і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. поміч — Допомога, запомога, підмога, див. попертя Словник чужослів Павло Штепа
  6. поміч — поміч допомога (м, ср, ст): Оце все, що я можу написати про цей процес. Безперечно, дуже мало, що я добре розумію, але тяжко позверх двадцяти роках написати більше і написати ліпше, коли нема до помочі нічого, і мушу спиратися виключно на своїй... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. поміч — Поміч у свій час, як дощ у засуху. Про важливість своєчасної допомоги. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. поміч — ДОПОМО́ГА (в роботі, у житті, в яких-небудь діях тощо), ПО́МІЧ, ПОРЯТУ́НОК, ПІДМО́ГА розм., ПІДПОМО́ГА розм., ЗАПОМО́ГА розм., СПОМО́ГА розм., ПОМО́ГА заст., ПОСО́БА діал. Словник синонімів української мови
  9. поміч — По́міч, -мочі, -мочі, по́міччю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. поміч — ПО́МІЧ, мочі, ж. 1. Фізична участь кого-небудь у здійснюваній кимсь дії. Воно-то й треба було його помочі, щоб на зиму бджоли установити (П. Куліш, Вибр. Словник української мови в 11 томах
  11. поміч — Поміч, мочі ж. Помощь. ЗОЮР. І. 65. Молодо оженившись, скоріше помочі діждеш. Ном. № 5909. Милосердого Бога на поміч не прохали. Макс. у помочі, до помочі стати. Помочь. ум. помочка. Мої милі соколочки, станьте мені до помочки. Чуб. III. 48. Словник української мови Грінченка