прощатися

Значення в інших словниках

1. прощатися — проща́тися дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
2. прощатися — (з ким) розставатися, говорити останнє прощай <ф. співати відхідну> кому, з. г. прощати кого; (з чим) ставити хрест на; (кому) вибачатися, пробачатися, даруватися; док. ПОПРОЩАТИСЯ, (з ким) з. попрощати кого. Словник синонімів Караванського
3. прощатися — Попрощатися, проститися, розкланюватися, розлучатися, розпрощуватися Фразеологічні синоніми: давати на добраніч; казати останнє "прощай"; кидатися на шию; прощатися навіки; прощатися назавжди; проводжати в останню дорогу (небіжчика)... Словник синонімів Вусика
4. прощатися — -аюся, -аєшся, недок., рідко проститися, прощуся, простишся, док. 1》 з ким і без додатка, також у сполуч. зі сл. поцілунок, погляд і т. ін. При розлуці тиснути один одному руки, говорити слова прощання і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. прощатися — ПРОЩА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., рідко ПРОСТИ́ТИСЯ, прощу́ся, прости́шся, док. 1. з ким і без дод., також у сполуч. зі сл. поцілунок, погляд і т. ін. При розлуці тиснути один одному руки, говорити слова прощання і т. ін. – Діти мої!... Словник української мови у 20 томах
6. прощатися — душа́ проща́ється (розлуча́ється) / попроща́лася (розлучи́лася) з ті́лом. Хто-небудь помирає. Панський сторож .. тяжко дише.. Ось розкриває очі… То ними світить докора? Чи посилає прокльони?.. Ні, то душа прощається з тілом (Панас Мирний). Фразеологічний словник української мови
7. прощатися — ПРОЩА́ННЯ, РОЗСТАВА́ННЯ, РОЗСТАННЯ, РОЗЛУ́КА, РОЗЛУЧА́ННЯ рідше, ПРОЩА́Й у знач. ім., розм. Тихенько вийшов (священик), кивнув мовчки всім на прощання (І. Багряний); Не хочеться переривати оцю чудесну годину розставання з рідним містом (В. Словник синонімів української мови