прощатися
ПРОЩА́ННЯ, РОЗСТАВА́ННЯ, РОЗСТАННЯ, РОЗЛУ́КА, РОЗЛУЧА́ННЯ рідше, ПРОЩА́Й у знач. ім., розм. Тихенько вийшов (священик), кивнув мовчки всім на прощання (І. Багряний); Не хочеться переривати оцю чудесну годину розставання з рідним містом (В. Собко); Ой зацвіла калинонька, цвіла над скалою. Ой вже ж мені, мій миленький, розлука з тобою (коломийка); У хвилину звичну розлучання Руку стиснеш, тихо глянеш в очі, І помітиш мить одну вагання, — Серце розлучатися не хоче (Т. Масенко); Я на прощай кивнув йому і подумав заспокоєно: "Дійде" (І. Муратов). — Пор. 1. проща́тися.
ПРОЩА́ТИСЯ з ким (при розлуці тиснути одне одному руки, говорити слова прощання і т. ін.), РОЗСТАВА́ТИСЯ, РОЗЛУЧА́ТИСЯ, РОЗХО́ДИТИСЯ, ПРОЩА́ТИ кого, діал.; ВІДКЛА́НЮВАТИСЯ розм. (іноді з поклоном). — Док.: попроща́тися, прости́тися рідко попрости́тися рідко розста́тися, розлучи́тися, розійти́ся, попроща́ти, відкла́нятися. Прощатися з братом учителем у тому далекому селі Тереськові дуже сумно. Але знову його заспокоїть, утішить дорога! (Т. Масенко); Коли прийшов час розставатися, піднявся (Марусяк), випростався в увесь свій могутній зріст (Г. Хоткевич); Уже аж під горбом Артем, нарешті, умовив-таки матір вернутися. Скільки не йти, мовляв, розлучатися треба (А. Головко); Хоч тільки і до завтрього розходились вони, та Оксані щось дуже на серці жалко було (Г. Квітка-Основ'яненко); Ми одпливали. Скільки нас було, Кого прощали матері та жони? (М. Рильський); — Панове, дозвольте відкланятись! — Карташов підвівся. — Мені час (О. Довженко).
Значення в інших словниках
- прощатися — проща́тися дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- прощатися — (з ким) розставатися, говорити останнє прощай <ф. співати відхідну> кому, з. г. прощати кого; (з чим) ставити хрест на; (кому) вибачатися, пробачатися, даруватися; док. ПОПРОЩАТИСЯ, (з ким) з. попрощати кого. Словник синонімів Караванського
- прощатися — Попрощатися, проститися, розкланюватися, розлучатися, розпрощуватися Фразеологічні синоніми: давати на добраніч; казати останнє "прощай"; кидатися на шию; прощатися навіки; прощатися назавжди; проводжати в останню дорогу (небіжчика)... Словник синонімів Вусика
- прощатися — -аюся, -аєшся, недок., рідко проститися, прощуся, простишся, док. 1》 з ким і без додатка, також у сполуч. зі сл. поцілунок, погляд і т. ін. При розлуці тиснути один одному руки, говорити слова прощання і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прощатися — ПРОЩА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., рідко ПРОСТИ́ТИСЯ, прощу́ся, прости́шся, док. 1. з ким і без дод., також у сполуч. зі сл. поцілунок, погляд і т. ін. При розлуці тиснути один одному руки, говорити слова прощання і т. ін. – Діти мої!... Словник української мови у 20 томах
- прощатися — Прощай, розуме, завтра стрінемося. Жартує п'яниця перед пиятикою. Приповідки або українсько-народня філософія
- прощатися — душа́ проща́ється (розлуча́ється) / попроща́лася (розлучи́лася) з ті́лом. Хто-небудь помирає. Панський сторож .. тяжко дише.. Ось розкриває очі… То ними світить докора? Чи посилає прокльони?.. Ні, то душа прощається з тілом (Панас Мирний). Фразеологічний словник української мови