світитися

Світиться, як за цапову душу.

Безпричинно радіє.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. світитися — (вказувати на світло) сяяти, виднітися, блищати; (виражати радість, почуття) сіяти, іскритися, променіти. Словник синонімів Полюги
  2. світитися — світи́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. світитися — Випромінювати світло; (у хаті) горіти; (вночі) світити, сяяти; (на сонці) виблискувати, блищати; (чим) <н. радістю> випромінювати що; (- очі) променіти, променитися; (крізь що) СВІТИТИ, виднітися. Словник синонімів Караванського
  4. світитися — див. горіти; розвиднятися Словник синонімів Вусика
  5. світитися — свічуся, світишся, недок. 1》 Давати світло; горіти. || Бути освітленим. || безос. || Випромінювати або відбивати світло. 2》 Сяяти, блищати, відбиваючи світло, промені; виблискувати. 3》 Виднітися, вирізнятися своїм світлим, білим кольором. || Бути видним. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. світитися — СВІТИ́ТИСЯ, свічу́ся, сві́тишся, недок. 1. Давати світло; горіти. Світло у хаті світилося (Марко Вовчок); У Підпари під образами світилась лампадка (М. Коцюбинський); На вулицях уже світилися лампи (О. Маковей); // Бути освітленим. Словник української мови у 20 томах
  7. світитися — Чусь, -тишся, недок. Показувати себе, заявляти про себе. Цей ведучий зараз гарно світиться: це його зірковий час. Словник сучасного українського сленгу
  8. світитися — (-ічуся, -ітишся) недок.; мол.; жрм; ірон. З'являтися десь; бути помітним, поміченим десь. Відтоді він ніяк не коментував подій у міськраді і взагалі намагався не "світитися" (УМ, 20.04.2001). БСРЖ, 527; ПСУМС, 63; ТСРОЖ, 87. Словник жарґонної лексики української мови
  9. світитися — (аж) ре́бра сві́тяться в кого. 1. Хто-небудь дуже худий. При батькові і при матері є що їсти й пити, а ребра в дитини світяться проти сонця (З газети). аж ре́бра зна́ти на кому. Фразеологічний словник української мови
  10. світитися — БЛИЩА́ТИ чим і без додатка (давати блиск, бути блискучим, відбиваючи світло), БЛИСТІ́ТИ рідко, БЛИЩА́ТИСЯ без додатка, рідко, СВІТИ́ТИСЯ підсил., СВІТИ́ТИ підсил., СЯ́ЯТИ підсил., СІЯ́ТИ підсил. заст., поет., ПРОМЕНІ́ТИ підсил. Словник синонімів української мови
  11. світитися — СВІТИ́ТИСЯ, свічу́ся, сві́тишся, недок. 1. Давати світло; горіти. Світло у хаті світилося (Вовчок, І, 1955, 162); У Підпари під образами світилась лампадка (Коцюб., II, 1955, 97); На вулицях уже світилися лампи (Мак., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  12. світитися — Світи́тися, -чу́ся, -тишся гл. 1) Свѣтиться, издавать свѣтъ. Він світиться, як сонце. 2) Просвѣчиваться. Сорочка так виносилась, що аж світиться. ре́бра світяться. Очень худъ. КС. 1882. X. 36. 3) безл. Быть свѣту, быть освѣщеннымъ, свѣтиться, горѣть. Словник української мови Грінченка