1. Приповідки або українсько-народня філософія

середа

В середу постила, а кобилу вкрала.

Побожна та злодійкувата.

Гуляла і середа, як ще була молода.

І стара баба гуляла, як була дівчиною.

Не все в середу Петра.

Щастя не все трапляється.

Середу твердо держить, а за чужим дрижить.

Постить, а краде.

Скривився, як середа на п'ятницю.

Засумувався без важної причини. І середа і п'ятниця оба пісні дні, та люди уважають п'ятницю більшим днем, як середу, бо в п'ятницю розп'ято Спасителя світа.

Ще то не біда, що без риби середа.

Як є хліб, то без риби голоду не буде.

Як прийшла середа, то вчіпилася біда.

Несподівано прийшло нещастя і не мож його позбутися.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. середа — середа́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири середи́ Орфографічний словник української мови
  2. середа — [сеиреида] -ди, зн. сереиду, ор. -ойу, мн. сереидие, сереид дв'і сеиреиди Орфоепічний словник української мови
  3. середа — -и, ж. Назва третього дня тижня (після неділі). Переплавна середа — православне весняне свято між Великоднем і Трійцею. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. середа — СЕРЕДА́, и́, ж. Назва третього дня тижня (після неділі). В середу рано Гнат найняв підводу й одіслав Олександрі її скриню (М. Коцюбинський); – Дядьку-капітане! – гукає хтось з берега. – З середою вас! (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
  5. середа — як (мов, ні́би і т. ін.) середа́ на п’я́тницю, зі сл. криви́тися, скриви́тися і т. ін., жарт. Дуже. Раз Олеся наготувала такого борщу, що Балабуха вхопив ложку в рот, скривився, як середа на п’ятницю (І. Нечуй-Левицький); Він .. Фразеологічний словник української мови
  6. середа — СЕ́РЕД кого, чого, прийм. (при означенні осіб, предметів і т. ін., в оточенні яких перебуває хто-, що-небудь або відбувається якась дія), ПО́СЕРЕ́Д, МІЖ ким, чим, ПО́МІЖ ким, чим, МЕЖ (МЕЖИ́) ким, чим, розм., ПОМЕ́ЖИ ким, чим, розм., СЕРЕДИ́ заст. Словник синонімів української мови
  7. середа — Середа́, -ди́, -ді́; се́реди, се́ред Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. середа — СЕРЕДА́, и́, ж. Назва третього дня тижня (після неділі). В середу рано Гнат найняв підводу й одіслав Олександрі її скриню (Коцюб., І, 1955, 34); — Дядьку-капітане! — гукає хтось з берега. — З середою вас! (Гончар, Тронка, 1963, 150). ◊ Криви́тися (скриви́тися) як середа́ на п’я́тницю див. пя́тниця. Словник української мови в 11 томах
  9. середа — Середа, -ди ж. Среда. Ще не біда, що без риби середа. Ном. № 7229. Словник української мови Грінченка