середа

як (мов, ні́би і т. ін.) середа́ на п’я́тницю, зі сл. криви́тися, скриви́тися і т. ін., жарт. Дуже. Раз Олеся наготувала такого борщу, що Балабуха вхопив ложку в рот, скривився, як середа на п’ятницю (І. Нечуй-Левицький); Він .. намагався приховати перед товаришами свою огиду до горілки. — Не кривись, як середа на п’ятницю! — гукали товариші (М. Ю. Тарновський); — А тут я ще спіткнувся і ногу підвернув, аж скрикнув, так заболіло. Сів я на землю і скрививсь, як середа на п’ятницю (В. Нестайко); Побачивши в своєму обійсті незаможників, бундючний Жежеря скривився, мов середа на п’ятницю (В. Речмедін).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. середа — середа́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири середи́ Орфографічний словник української мови
  2. середа — [сеиреида] -ди, зн. сереиду, ор. -ойу, мн. сереидие, сереид дв'і сеиреиди Орфоепічний словник української мови
  3. середа — -и, ж. Назва третього дня тижня (після неділі). Переплавна середа — православне весняне свято між Великоднем і Трійцею. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. середа — СЕРЕДА́, и́, ж. Назва третього дня тижня (після неділі). В середу рано Гнат найняв підводу й одіслав Олександрі її скриню (М. Коцюбинський); – Дядьку-капітане! – гукає хтось з берега. – З середою вас! (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
  5. середа — В середу постила, а кобилу вкрала. Побожна та злодійкувата. Гуляла і середа, як ще була молода. І стара баба гуляла, як була дівчиною. Не все в середу Петра. Щастя не все трапляється. Середу твердо держить, а за чужим дрижить. Постить, а краде. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. середа — СЕ́РЕД кого, чого, прийм. (при означенні осіб, предметів і т. ін., в оточенні яких перебуває хто-, що-небудь або відбувається якась дія), ПО́СЕРЕ́Д, МІЖ ким, чим, ПО́МІЖ ким, чим, МЕЖ (МЕЖИ́) ким, чим, розм., ПОМЕ́ЖИ ким, чим, розм., СЕРЕДИ́ заст. Словник синонімів української мови
  7. середа — Середа́, -ди́, -ді́; се́реди, се́ред Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. середа — СЕРЕДА́, и́, ж. Назва третього дня тижня (після неділі). В середу рано Гнат найняв підводу й одіслав Олександрі її скриню (Коцюб., І, 1955, 34); — Дядьку-капітане! — гукає хтось з берега. — З середою вас! (Гончар, Тронка, 1963, 150). ◊ Криви́тися (скриви́тися) як середа́ на п’я́тницю див. пя́тниця. Словник української мови в 11 томах
  9. середа — Середа, -ди ж. Среда. Ще не біда, що без риби середа. Ном. № 7229. Словник української мови Грінченка