1. Фразеологічний словник української мови

середина

аж У сере́дині (все) оберта́ється у кого і без додатка. Стає сумно, важко, неприємно і т. ін. комусь. (Шміт:) Та ще й співи заводять: такі, що аж все в середині обертається, просто хоч гинь (Леся Українка).

зави́снути / зависа́ти на сере́дині. Опинитися у невизначеному становищі. Від бідних відірвалися (Чуплаки), до багатих не прибилися, та так і зависли на середині (С. Чорнобривець); Мамина хвороба зупинила всі мої справи. Поїздка до Німеччини на стажування зависла на середині (З журналу).

золота́ сере́дина. Найвигідніший, позбавлений крайнощів спосіб діяння, поведінки; поміркована позиція в чому-небудь. — Не будь дуже солодкою, бо розлиже. І гіркою не будь, бо розплює. Вибирай золоту середину і скоро сама научишся, як чоловіка слід приборкувати (В. Кучер); — Помиляється той, хто шукає золотої середини між наукою й собою: той здрібнює й себе, не збагачуючи й науки (В. Підмогильний); Цибуля, справді, гострий харчовий продукт .. Але й тут, як, зрештою, взагалі у житті, є золота середина — дієтична цибуля-порей. Його зелене перо .. ніжне, слабогостре на смак, зберігає всі цілющі, бактерицидні та антицинготні властивості (З журналу).

трима́тися сере́дини. Займати помірковану позицію в чому-небудь; відмовлятися від рішучих дій, вчинків. Розважуй, Не намагайся угору в найтонший етер (ефір) підійматись, Щоб не спалити небесних чертогів, і вниз не спускайся, Щоб не згоріла земля. Тримайся середини, сину (М. Зеров).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Середина — Середи́на іменник жіночого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  2. середина — (кавуна) нутро, нутрощі; П. поміркованість; п! ЦЕНТР. Словник синонімів Караванського
  3. середина — -и, ж. 1》 Місце, однаково віддалене від кінців, країв чого-небудь. У середині — між двома особами або предметами. 2》 у знач. присл. серединою. Посередині. 3》 Внутрішня частина чого-небудь. || Простір в обгородженому місці, у приміщенні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. середина — СЕРЕ́ДИНА, и, ж. 1. Місце, однаково віддалене від кінців, країв чого-небудь. Громада стала на улиці, на середині. Павло перед нею (Марко Вовчок); Блискавки бігли з різних сторін до середини неба (І. Словник української мови у 20 томах
  5. середина — ДУША́ (внутрішній світ людини з її почуттями, переживаннями, настроями), ДУХ, НУТРО́ розм., СЕРЕ́ДИНА розм., УТРО́БА розм., ДУШИ́ЦЯ зневажл. Вічна легенда про двох братів, вирізьблена на далекому місяці, бентежить душу, як і завжди, .. своєю трагедією (І. Словник синонімів української мови
  6. середина — Сере́ди́на, -ни, -ні; сере́дини, -дин Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. середина — СЕРЕ́ДИНА, и, ж. 1. Місце, однаково віддалене від кінців, країв чого-небудь. Громада стала на улиці, на середині. Павло перед нею (Вовчок, І, 1955, 174); Блискавки бігли з різних сторін до середини неба (Фр. Словник української мови в 11 томах
  8. середина — Середина, -ни ж. 1) Середина, средина. 2) Внутренность. ум. серединка. Словник української мови Грінченка