середина

Значення в інших словниках

1. Середина — Середи́на іменник жіночого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
2. середина — -и, ж. 1》 Місце, однаково віддалене від кінців, країв чого-небудь. У середині — між двома особами або предметами. 2》 у знач. присл. серединою. Посередині. 3》 Внутрішня частина чого-небудь. || Простір в обгородженому місці, у приміщенні. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. середина — СЕРЕ́ДИНА, и, ж. 1. Місце, однаково віддалене від кінців, країв чого-небудь. Громада стала на улиці, на середині. Павло перед нею (Марко Вовчок); Блискавки бігли з різних сторін до середини неба (І. Словник української мови у 20 томах
4. середина — аж У сере́дині (все) оберта́ється у кого і без додатка. Стає сумно, важко, неприємно і т. ін. комусь. (Шміт:) Та ще й співи заводять: такі, що аж все в середині обертається, просто хоч гинь (Леся Українка). зави́снути / зависа́ти на сере́дині. Фразеологічний словник української мови
5. середина — ДУША́ (внутрішній світ людини з її почуттями, переживаннями, настроями), ДУХ, НУТРО́ розм., СЕРЕ́ДИНА розм., УТРО́БА розм., ДУШИ́ЦЯ зневажл. Вічна легенда про двох братів, вирізьблена на далекому місяці, бентежить душу, як і завжди, .. своєю трагедією (І. Словник синонімів української мови
6. середина — Сере́ди́на, -ни, -ні; сере́дини, -дин Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. середина — СЕРЕ́ДИНА, и, ж. 1. Місце, однаково віддалене від кінців, країв чого-небудь. Громада стала на улиці, на середині. Павло перед нею (Вовчок, І, 1955, 174); Блискавки бігли з різних сторін до середини неба (Фр. Словник української мови в 11 томах
8. середина — Середина, -ни ж. 1) Середина, средина. 2) Внутренность. ум. серединка. Словник української мови Грінченка