середина

СЕРЕ́ДИНА, и, ж.

1. Місце, однаково віддалене від кінців, країв чого-небудь.

Громада стала на улиці, на середині. Павло перед нею (Вовчок, І, 1955, 174);

Блискавки бігли з різних сторін до середини неба (Фр., IV, 1950, 337);

В середині гуртка Долон, колишній наречений Кассандри (Л. Укр., II, 1951, 265);

Стала [Катря] снопи складати. Наки́дає вилами на стіжок снопів, а тоді по драбинці вилізе — викладе їх, та й знову. Середину ще вибивала (Головко, II, 1957, 199);

Батько посадив Юру, брата і сестру в човен, і вони випливли аж на середину ставка (Смолич, II, 1958, 14).

У сере́дині — між двома особами або предметами.

За обідом Йосипа посадили у середині, між старою й старим (Мирний, IV, 1955, 48).

2. у знач. присл. сере́диною. Посередині.

Бистра вода несе його серединою (Н.-Лев., II, 1956, 342);

// у знач. прийм. з род. в. Те саме, що посере́дині.

Остап опиравсь бистрині з усієї сили, але його кіл мало що помагав: пліт несло серединою річки (Коцюб., І, 1955, 355);

Ми йдемо серединою бульвару в напрямку до східців у порт (Ю. Янов., II, 1958, 45).

3. Внутрішня частина чого-небудь.

Гниє деревина на корені: уже й віти її посохли і середина випала (Мирний, III, 1954, 23);

Всі дивились, як він кусав пиріг і виколупав пальцем з середини сливи (Коцюб., II, 1955, 280);

Ми зневажливо штовхаємо ногами іржаве кермо, воно рипить, ми ворушимо вісь гвинта, вона злегка гуде, резонуючи в порожній середині (Ю. Янов., II, 1958, 46);

Біла середина картоплини аж виблискує смачними кришталиками (Багмут, Опов., 1959, 11);

— Кавун — то наш піт і наша праця, а він вибере.. якнайбільшого, хряп об коліно, середину виїсть, а решту в бур’ян (Тют., Вир, 1964, 35);

// Простір в обгородженому місці, в приміщенні.

Середина хати удови Морозихи. Стіл, лавки, піч, кочерги, піл, мисник і усяке збіжжя (Кроп., І, 1958, 71);

Зупинившись коло поганенького будиночка, в якому ледве видно було невеличкі віконця, Тарас зліз з коня і пішов до середини (Довж., І, 1958, 266);

// Внутрішні органи людини або тварини; нутро, нутрощі.

Про нього говорили, що він має верблюжий шлунок і наїдається на цілий тиждень. То правда. Я маю середину фест [добру]. А знаєте чому? Бо мені її чинбар вичинив (Тют., Вир, 1964, 352);

Після покрови знову знайшов [Тодір] біля Синяви свою худобину з виїденою серединою (Стельмах, І, 1962, 208);

// перен. Сфера внутрішніх переживань, психічний склад людини; душа.

Такий мій характер, така моя середина, і я не раз обливав слізьми свої руки, схиливши голову на них, не в силі хоч раз цього позбутися (Ю. Янов., І, 1958, 183);

Тоді, в печалі чи радості, добрішим і кращим стає чоловік і з подивом бачить, скільки зайвого мулу невідомо для чого осіло в його середині, як швидко сіра буденщина розхлюпала його чашу кохання (Стельмах, І, 1962, 202).

4. Час, однаково віддалений від початку й кінця чого-небудь.

Починаючи з середини тижня, ходили по вулицях молоді з розпущеними косами і падали в ноги, прохаючи на весілля (Коцюб., II, 1955, 30);

Хто читав «Печерські антики» Лєскова, ..той може собі уявити патріархальний Київ середини минулого століття (Рильський, Веч. розмови, 1962, 7);

В середині грудня Кутузов зі штабом вступив у звільнене козаками Платова Вільно (Кочура, Зол. грамота, 1960, 400);

22 червня на всіх антарктичних станціях весело відзначають середину зими (Наука.., 7, 1968, 20).

5. Проміжна поміркована позиція в чому-небудь.

Чому у наших поетів нема середини між дитячою пісенькою і політичним або філософським трактатом?.. (Л. Укр., V, 1956, 176);

Не шукай ніколи середини, Друзям вір, а ворога пали! (Павл., Бистрина, 1959, 175).

◊ Зависа́ти (зави́снути) на сере́дині — бути у невизначеному становищі.

Від бідних відірвалися [Чуплаки], до багатих не прибилися, та так і зависли насередині (Чорн., Визвол. земля, 1950, 13);

Золота́ сере́дина див. золоти́й;

Трима́тися сере́дини — утримуватися від рішучих дій, вчинків; займати помірковану позицію в чому-небудь.

Розважуй, Не намагайся угору в найтон-ший етер підійматись, Щоб не спалити небесних чертогів, і вниз не спускайся, Щоб не згоріла земля. Тримайся середини, сину (Зеров, Вибр., 1966, 315).