середина

СЕРЕ́ДИНА, и, ж.

1. Місце, однаково віддалене від кінців, країв чого-небудь.

Громада стала на улиці, на середині. Павло перед нею (Марко Вовчок);

Блискавки бігли з різних сторін до середини неба (І. Франко);

В середині гуртка Долон, колишній наречений Кассандри (Леся Українка);

Стала [Катря] снопи складати. Наки́дає вилами на стіжок снопів, а тоді по драбинці вилізе – викладе їх, та й знову. Середину ще вибивала (А. Головко);

Батько посадив Юру, брата і сестру в човен, і вони випливли аж на середину ставка (Ю. Смолич).

2. у знач. присл. сере́диною. Посередині.

Бистра вода несе його серединою (І. Нечуй-Левицький);

// у знач. прийм. з род. в. Те саме, що посере́дині.

Остап опиравсь бистрині з усієї сили, але його кіл мало що помагав: пліт несло серединою річки (М. Коцюбинський);

Ми йдемо серединою бульвару в напрямку до східців у порт (Ю. Яновський).

3. Внутрішня частина чого-небудь.

Гниє деревина на корені: уже й віти її посохли і середина випала (Панас Мирний);

Всі дивились, як він кусав пиріг і виколупав пальцем з середини сливи (М. Коцюбинський);

Ми зневажливо штовхаємо ногами іржаве кермо, воно рипить, ми ворушимо вісь гвинта, вона злегка гуде, резонуючи в порожній середині (Ю. Яновський);

Біла середина картоплини аж виблискує смачними кришталиками (І. Багмут);

– Кавун – то наш піт і наша праця, а він вибере .. якнайбільшого, хряп об коліно, середину виїсть, а решту в бур'ян (Григорій Тютюнник);

// Простір в обгородженому місці, в приміщенні.

Середина хати удови Морозихи. Стіл, лавки, піч, кочерги, піл, мисник і усяке збіжжя (М. Кропивницький);

Зупинившись коло поганенького будиночка, в якому ледве видно було невеличкі віконця, Тарас зліз з коня і пішов до середини (О. Довженко);

// Внутрішні органи людини або тварини; нутро, нутрощі.

Про нього говорили, що він має верблюжий шлунок і наїдається на цілий тиждень. То правда. Я маю середину фест [добру]. А знаєте чому? Бо мені її чинбар вичинив (Григорій Тютюнник);

Після покрови знову знайшов [Тодір] біля Синяви свою худобину з виїденою серединою (М. Стельмах);

// перен. Сфера внутрішніх переживань, психічний склад людини; душа.

Такий мій характер, така моя середина, і я не раз обливав слізьми свої руки, схиливши голову на них, не в силі хоч раз цього позбутися (Ю. Яновський);

Тоді, в печалі чи радості, добрішим і кращим стає чоловік і з подивом бачить, скільки зайвого мулу невідомо для чого осіло в його середині, як швидко сіра буденщина розхлюпала його чашу кохання (М. Стельмах).

4. Час, однаково віддалений від початку й кінця чого-небудь.

Починаючи з середини тижня, ходили по вулицях молоді з розпущеними косами і падали в ноги, прохаючи на весілля (М. Коцюбинський);

Хто читав “Печерські антики” Лєскова, .. той може собі уявити патріархальний Київ середини минулого століття (М. Рильський).

5. Проміжна поміркована позиція в чому-небудь.

Чому у наших поетів нема середини між дитячою пісенькою і політичним або філософським трактатом?.. (Леся Українка);

Не шукай ніколи середини, Друзям вір, а ворога пали! (Д. Павличко).

(1) У сере́дині – між двома особами або предметами.

За обідом Йосипа посадили у середині, між старою й старим (Панас Мирний).

◇ Зави́снути / зависа́ти на сере́дині див. зависа́ти;

(2) Золота́ сере́дина (сере́динка) – найвигідніший, позбавлений крайнощів спосіб діяння, поведінки; поміркована позиція в чому-небудь.

– Помиляється той, хто шукає золотої середини між наукою й собою: той здрібнює й себе, не збагачуючи й науки (В. Підмогильний);

Рідко хто покритку чи дівку-перестарку сватає. Такі вже ці чоловіки. Все серединки золотої шукають (Г. Тарасюк);

Цибуля, справді, гострий харчовий продукт .. Але й тут, як, зрештою, взагалі у житті, є золота середина – дієтична цибуля-порей. Його зелене перо .. ніжне, слабогостре на смак, зберігає всі цілющі, бактерицидні та антицинготні властивості (із журн.).