1. Приповідки або українсько-народня філософія

сорочка

Аж на мені сорочка полотном стала.

Коли хто удає, що налякався.

Ближча сорочка від кожуха.

Своє лихо старше від чужого. Треба перше собі помогти, а відтак людям.

Обдерти до сорочки.

Все забравби. Забрати у когось білля, це уважається грабіжею, та великим лукавстром.

Сорочки не має, а женитися гадає.

Про дуже бідного парубка.

Стягнув би і з рідного тата сорочку.

Забрав би все і в рідного батька, бо захланність виперла любов до рідних.

Тільки в одній сорочці пустив.

Про батька, що не дав дочці ніякого приданого, бо не хотів цего зятя.

Сорочку з себе дав би.

Про дуже щирого.

Родився без сорочки, так і вмру без штанів.

Бідним народився, бідним буду і на старість.

Сам голий, а сорочка за пазухою.

Іронічно про скупого, який жаліє навіть для самого себе.

Як сорочка біла, то й жінка мила.

Якщо жінка добре доглядає чоловіка, то у сім'ї панує злагода.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сорочка — соро́чка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири соро́чки Орфографічний словник української мови
  2. сорочка — див. сорочиця Словник церковно-обрядової термінології
  3. сорочка — [сорочка] -чкие, д. і м. -оц':і, мн. сорочки, сорочок дв'і сорочкие Орфоепічний словник української мови
  4. сорочка — -и, ж. 1》 Жіноча або дитяча натільна білизна. || Жіночий одяг, якого одягають поверх білизни. 2》 Чоловіча натільна білизна або одяг, що надягають поверх білизни, для верхньої частини тіла. || Старовинне захисне військове спорядження, вигот. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. сорочка — СОРО́ЧКА, и, ж. 1. Жіноча, чоловіча і дитяча натільна білизна. Хатки біленькі виглядають, Мов діти в білих сорочках (Т. Шевченко); Ентелл там сильно храбровався [хоробрився], Аж до сорочки ввесь роздягся (І. Словник української мови у 20 томах
  6. сорочка — сорочка: ◊ сорочка бли́жча, як кожу́х своє завжди важливіше (ст): Щодо львівських українців, то важніші фіґури, як, наприклад, посли й директори банку та інших львівських кредитових інституцій, опустили Львів, примірюючися до приповідки... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. сорочка — до (са́мих) сорочо́к, зі сл. змо́кнути. Наскрізь. Становий з десяцькими дурнісінько блукали в очеретах та не знайшли бурлак і тільки змокли до самих сорочок (І. Нечуй-Левицький). до соро́чки, зі сл. обібра́ти. Нічого не залишаючи. Фразеологічний словник української мови
  8. сорочка — ПОКРИТТЯ́ (те, чим покривають якусь поверхню з метою її захисту, прикраси тощо); ОББИТТЯ́, ОББИ́ВКА, ВЕРХ (тканина, шкіра); ОБОЛО́НКА, СОРО́ЧКА спец. (захисне); ОБШИ́ВА, ОБШИ́ВКА, ОБШИТТЯ, ОПАЛУБКА (споруд, засобів транспорту тощо); ШАРУВА́ННЯ розм. Словник синонімів української мови
  9. сорочка — Соро́чка, -чки, -чці; -рочки́, -рочо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. сорочка — СОРО́ЧКА, и, ж. 1. Жіноча або дитяча натільна білизна. Хатки біленькі виглядають, Мов діти в білих сорочках (Шевч., II, 1953, 24); Якась розхристана, в одній сорочці жінка просовувалась крізь натовп ближче до хати (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  11. сорочка — Соро́чка, -ки ж. Рубаха, рубашка, сорочка. Як неділя, то й сорочка біла. Ном. № 530. ум. соро́ченька, сорочечка. Чуб. V. 332. Словник української мови Грінченка