1. Приповідки або українсько-народня філософія

тихо

Зверху гарно та тихо, а в середині ворушиться лихо.

Коли лихо не можна відразу розпізнати.

Так тихо, що чути, як муха бренить.

Дуже тихо.

Тихо, хоч мак сій.

Мак сіють в дуже погідний день, щоб вітер насіння не розніс.

Тихо, цить, та й досить.

Не говори більше.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тихо — Спокійно, неголосно, негучно, (при повному замовканні) мовчки, нечутно, беззвучно, глухо. Словник синонімів Полюги
  2. тихо — ти́хо прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  3. тихо — (про відсутність будь-яких звуків) [тихо (тихо-тихо)] як (немов і т. ін.) у вусі (в усі); [тихо] хоч мак (маком) сій; чутно було як [і] муха літала (пролетить); [ні] муха (мушка) не забринить. – Цссс!.. – засичав Загнибіда і знову почав дослухатись. Словник фразеологічних синонімів
  4. тихо — пр., неголосно і п. ф. від ТИХИЙ, о. тихо, як у вусі <�хоч мак сій, хоч би тобі слово>. Словник синонімів Караванського
  5. тихо — I безголосно, безголосо, безгомінно, безгучно, беззвучно, безмовно, безшелесно, безшерхітно, безшумно, тихенечко, тихенько, тихесенько, тихесечко, тихісінько, тихісічко, тихіше, тихо-претихо, тихо-тихо, тихусенько, тихусечко, тихусінько, тихусічко... Словник синонімів Вусика
  6. тихо — ТИ́ХО. 1. Присл. до ти́хий 1, 3, 5–8. Аж ось і сам старий іде З ціпочком тихо попід тином: Носив у го́род шапличок Продать (Т. Шевченко); – Увійди та одпочинь, дитино, – промовив хтось тихо й поважно (Марко Вовчок); Хлопці трохи помовчали... Словник української мови у 20 томах
  7. тихо — 1》 Присл. до тихий 1), 3), 5-8). || Без розмов, співу і т. ін.; мовчки. 2》 у знач. присудк. сл. Про тишу, про відсутність голосних звуків. 3》 у знач. присудк. сл., у сполуч. зі сл. на душі, на серці. Про стан душевного спокою. 4》 у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. тихо — аби́ ли́хо ти́хо. 1. Ні в що не втручаючись, виявляючи до всього байдужість; байдуже комусь. Хто мовчить, “аби лихо тихо”, той хоч ні до чого доброго не домовиться, та зате сам буде цілий (Леся Українка); // Тільки б усе було гаразд, благополучно. Фразеологічний словник української мови
  9. тихо — ПОВІ́ЛЬНО, ПОВО́ЛІ, ЗВІ́ЛЬНА, НЕШВИ́ДКО, НЕСКО́РО, НЕСПІ́ШНО, НЕПОСПІ́ШЛИВО, НЕПОСПІ́ШНО, НЕКВАПЛИ́ВО, НЕКВА́ПНО, СПОКІ́ЙНО, ТИ́ХО, СТИ́ХА, РОЗТЯ́ГНУТО, МЛЯ́ВО, ПОМА́ЛУ, СПРОКВОЛА (СПРОКВО́ЛУ), ПОКВО́ЛОМ, ПО́ВА́ГОМ, З ПРОВОЛО́КОМ, ЗЛЕ́ГКА, ЗАГА́ЙНО... Словник синонімів української мови
  10. тихо — ТИ́ХО. 1. Присл. до ти́хий 1, 3, 5-8. — Увійди та одпочинь, дитино, — промовив хтось тихо й поважно (Вовчок, I, 1955, 10); Хлопці трохи помовчали, але перегодя знов почали балакати спершу тихо, а далі все голосніше, а потім зовсім голосно (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах