1. Приповідки або українсько-народня філософія

упріти

Годуєте мене аби я не здох, а я роблю, аби не впріти.

Оправдувався й нарікав робітник господареві.

Ні впрів, ні змерз.

Ні добре, ні зле. Байдужній до всего.

Поки не впріється, поти не загріється.

В зимі сама праця мусить загріти чоловіка на дворі.

Поки не впріти, поти не вміти.

Праця без поту не навчить нікого.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. упріти — упрі́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. упріти — УПРІ́ТИ див. упріва́ти. Словник української мови у 20 томах
  3. упріти — див. упрівати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. упріти — ВАРИ́ТИСЯ (про їжу — набувати готовності під дією вогню), КИПІ́ТИ, УКИПА́ТИ (ВКИПА́ТИ), МЛІ́ТИ, ПРІ́ТИ, УПРІВА́ТИ (ВПРІВА́ТИ), ПА́РИТИСЯ (на парі, на малому вогні). — Док.: звари́тися, укипі́ти (вкипі́ти), упрі́ти (впрі́ти). Словник синонімів української мови
  5. упріти — УПРІ́ТИ див. упріва́ти. Словник української мови в 11 томах
  6. упріти — Упрівати, -ваю, -єш сов. в. упріти, -рію, -єш, гл. 1) Потѣть, вспотѣть. Поки не упріти, поти не уміти. Ном. № 7184. 2) Взопрѣть, довариваться, довариться. Чуб. VII. 438. Півник упрів і молошна каша упріла, — пора обідати. Рудч. Ск. II. 29. Словник української мови Грінченка