фізика

Значення в інших словниках

1. фізика — фі́зика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. фізика — [ф’ізиека] -кие, д. і м. -иец'і Орфоепічний словник української мови
3. фізика — ФІ́ЗИКА, и, ж. 1. Наука про будову, загальні властивості та закони руху матерії. Фізика – одна з найдавніших наук про природу. Слово “фізика” походить від грецького .. “фюзіс”, що значить природа (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
4. фізика — -и, ж. 1》 Наука про будову, загальні властивості та закони руху матерії. || Відповідний навчальний предмет, що його викладають у школі. || розм. Підручник, який висвітлює цю науку. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. фізика — фі́зика (від грец. φυσικά – єство, природа) наука, що вивчає загальні властивості та закони руху речовини й фізичних полів як різних форм існування матерії. Словник іншомовних слів Мельничука
6. фізика — Природнича наука, яка займається дослідженням заг. властивостей матерії та явищ у ній, а також виявленням заг. законів, які керують цими явищами. Універсальний словник-енциклопедія
7. фізика — Фі́зика, -ки, -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. фізика — ФІ́ЗИКА, и, ж. 1. Наука про будову, загальні властивості та закони руху матерії. Фізика — одна з найдавніших наук про природу. Слово «фізика» походить від грецького.. Словник української мови в 11 томах